Дослідники допускають, що апарати NASA виявили життя на Марсі 50 років тому

Рівно півстоліття тому апарати NASA Viking провели на Марсі першу в історії серію біологічних експериментів. Наукова спільнота майже одностайно визнала результати негативними. Проте з роками дедалі більше дослідників схиляються до думки, що тоді могло відбутися щось принципово інше: ознаки життя, можливо, справді були зафіксовані, але їх просто не так інтерпретували.

20 липня 1976 року посадковий модуль Viking 1 здійснив м’яку посадку на рівнині Хриса. За півтора місяці до нього приєднався Viking 2, який опустився в районі Утопії. Обидва апарати стали першими автоматичними лабораторіями, що не лише досліджували поверхню Червоної планети, а й намагалися відповісти на одне з ключових питань планетології: чи існує на Марсі життя.

Для цього інженери оснастили станції кількома незалежними біологічними експериментами. Марсіанський ґрунт поміщали в герметичні камери, додавали поживні речовини й спостерігали за можливими ознаками метаболізму. Окремий прилад, газовий хроматограф у поєднанні з мас-спектрометром, мав виявляти органічні сполуки, без яких відоме нам життя неможливе.

Два з трьох тестів практично не показали біологічної активності. Натомість третій, експеримент Labeled Release, розроблений мікробіологом Гілбертом Левіном, дав реакцію, що нагадувала поведінку живих мікроорганізмів при контакті з поживним середовищем. Однак мас-спектрометр одночасно не виявив в зразках органічних речовин, і саме цей факт виявився вирішальним. Більшість фахівців дійшла висновку, що незвичний сигнал пояснюється хімічними процесами, а не присутністю живих істот. Левін до кінця життя відкидав такий висновок, наполягаючи, що Viking таки зафіксував активність марсіанських мікроорганізмів, а помилка крилася в трактуванні, а не в роботі приладу.

За наступні десятиліття з’явилися нові підстави повернутися до даних місії. Сучасні марсоходи знайшли на планеті органічні молекули, існування яких 1976 року вважалося малоймовірним. Геологи також виявили ділянки порід, де відбувалися відновлювальні хімічні реакції, що на Землі нерідко пов’язують із діяльністю мікроорганізмів. Деякі дослідники вказують і на методологічні прогалини: зокрема, в експериментах не використовувався водень, який багато земних мікроорганізмів застосовують як джерело енергії, хоча запас цього газу знаходився буквально за кілька сантиметрів від біологічних установок.

Астробіохімік Стівен Беннер, який нещодавно випустив книгу про пошук життя на Марсі, вважає, що наукова спільнота надто поспішно сформувала стійкий консенсус. На його думку, негативний результат мас-спектрометра змусив дослідників знехтувати даними інших приладів, хоча пізніше з’ясувалося: відсутність виявлених органічних сполук ще не означає їх повної відсутності в ґрунті. Окремі фахівці також припускають, що потенційні мікроорганізми могли просто не потрапити в аналіз, оскільки Viking досліджував лише найверхній шар ґрунту, тоді як життя могло ховатися на кілька сантиметрів глибше, де воно захищене від жорсткого ультрафіолетового випромінювання.

Архіви Viking набувають нової цінності ще й тому, що майбутні місії зможуть безпосередньо порівняти свої результати з вимірюваннями піввікової давності. Водночас сучасні дослідники стикаються з проблемою, якої майже не існувало в 1976 році: деякі екстремофільні мікроорганізми здатні виживати навіть у стерильних приміщеннях, де збирають космічні апарати. Якщо колись на Марсі справді виявлять життя, вченим доведеться довести, що йдеться не про випадково занесені з Землі бактерії, а про самостійну марсіанську біосферу.