Кратер від падіння ступені Falcon 9 на Місяць вперше потрапив у кадр південнокорейського зонда

Південнокорейський орбітальний апарат Danuri став першим, хто сфотографував кратер, що утворився внаслідок падіння другого ступеня ракети Fal­con 9 на поверхню Місяця. Чотиритонна конструкція впала 5 серпня 2026 року о 09:34 за київським часом у районі кратерів Ейнштейна та Белла поблизу краю місячного диска. Зонд розпочав спостереження приблизно за півгодини до розрахункового моменту удару та виконав у загальному вісім сеансів зйомки, кілька разів пройшовши над місцем події.

За підрахунками фахівців, ступінь масою близько 4 тонн врізався в поверхню зі швидкістю приблизно 2,43 км/с. Кінетична енергія удару сягнула близько 11,5 млрд джоулів, що відповідає вибуху приблизно 2,8 тонни тротилу. NASA прогнозувало утворення воронки завширшки близько 18 метрів і завглибшки 3,7 метра, проте інші моделі допускали більші розміри. Попередньо кратер може сягати 27 метрів у довжину. Точні параметри стануть відомі після обробки знімків Danuri та отримання детальніших кадрів з американського апарата Lunar Recon­nais­sance Orbiter.

Ступінь, що врізався в Місяць, був запущений ще 15 січня 2025 року разом із приватними місячними апаратами Blue Ghost компанії Fire­fly Aero­space та Resilience японської ispace. Перший ступінь Fal­con 9 повернувся на Землю для повторного використання, натомість другий витратив майже все паливо, виводячи апарати на високу витягнуту навколоземну орбіту, що перетинала траєкторію Місяця. Загальмувати ступінь і звести його з орбіти вже не було можливості. Понад півтора року він обертався навколо Землі, доки гравітаційний вплив Місяця та Сонця разом із сонячною активністю не перевели його на курс зіткнення.

Отримані зображення мають значну наукову цінність. Danuri має знімки одної й тієї самої ділянки безпосередньо до і після удару, що дозволяє чітко відокремити зміни, спричинені зіткненням, від відмінностей в освітленні чи умовах зйомки. Вчені зможуть вивчити геометрію кратера і розподіл викинутого реголіту, а потім порівняти результати з майбутніми спостереженнями LRO. За оцінкою NASA, метеороїди з порівнянною енергією падають на Місяць приблизно раз на шість днів, однак у цьому випадку науковці заздалегідь знали масу і траєкторію об’єкта, що дало рідкісну можливість перевірити теоретичні розрахунки за реальними наслідками.

Першими ознаки падіння ступені зафіксували європейські астрономи за допомогою спектрометра на Дуже великому телескопі Європейської південної обсерваторії в Чилі. Прилад виявив у спектрі пилу над місцем зіткнення лінії літію та натрію — фактично незаперечний підпис рукотворної катастрофи: натрій присутній у реголіті, тоді як літій є складовою ракетних систем.

Можливо, удар також зафіксували деякі наземні телескопи. Астрономи з Інституту астрофізики Андалусії в Іспанії повідомили, що їм, імовірно, вдалося зняти викид речовини з поверхні Місяця приблизно в той час, коли відбулося зіткнення. Ця інформація наразі перевіряється і може бути опублікована пізніше.