Штучний інтелект допоможе NASA знайти воду та побудувати бази на Місяці

Дослідники з Університету штату Огайо розробили систему штучного інтелекту LUMINA, здатну аналізувати поверхню Місяця і допомагати вченим готувати майбутні космічні місії. Технологія опрацьовує знімки та геопросторові дані, виявляє потенційно небезпечні ділянки й оцінює придатність різних місць для посадки апаратів. Надалі розробка може стати інструментом вибору територій для розміщення місячних баз, пошуку водяного льоду та геологічних досліджень.

Попередні результати були представлені на 58‑й конференції Відділення планетології Американського астрономічного товариства, яка проходила наприкінці жовтня 2026 року у місті Спокан, штат Вашингтон. Автори проекту підкреслюють: LUMINA створена не для самостійного керування космічними апаратами, а щоб допомагати спеціалістам впоратися з колосальними масивами даних, які доводиться опрацьовувати перед кожною місією.

Основою для LUMINA стала модель LLa­VA-LE, яка вміє одночасно працювати зі знімками місячної поверхні та текстовими запитами. Її навчали на реальних даних апаратів NASA — зокрема на фотографіях місячного орбітального зонда Lunar Recon­nais­sance Orbiter, вимірюваннях гравітаційного поля та інформації про рельєф. Для підготовки моделі дослідники сформували набір даних LUCID приблизно з 96 тисяч знімків із науковими описами та 81 тисячі пар запитань і відповідей. Завдяки цьому система навчилася описувати особливості місячного ландшафту й відповідати на питання про його геологічну будову.

SAME LUMINA розширює ці можливості завдяки механізму багатоетапного аналізу. Замість простого опису зображення штучний інтелект розбиває складне завдання на послідовні кроки, зіставляє різні джерела даних і пояснює, чому та чи інша ділянка заслуговує на увагу дослідників. Наприклад, оцінюючи можливе місце посадки, система враховує рельєф, наявність кратерів, потенційні перешкоди та наукову цінність навколишньої місцевості.

Особливе значення технологія може мати для вивчення південного полюса Місяця. Саме там розташовані численні кратери, внутрішні зони яких ніколи не отримують сонячного світла. Вчені припускають, що деякі з них приховують поклади водяного льоду — потенційно цінного ресурсу для майбутніх експедицій. Воду можна використовувати для забезпечення життєдіяльності екіпажів, а також для отримання кисню та компонентів ракетного палива. LUMINA потенційно дозволить швидше знаходити перспективні райони, хоча сама підтвердити наявність доступних запасів льоду не здатна.

Ключовою перевагою розробки автори вважають здатність системи пояснювати свої рекомендації. Під час підготовки пілотованих місій недостатньо отримати від алгоритму перелік придатних майданчиків — спеціалістам потрібно розуміти, на підставі яких даних зроблено висновок. Тому LUMINA позиціонується як інструмент підтримки прийняття рішень, а остаточний вибір місця посадки чи розміщення обладнання має залишатися за людьми.

Розробники поки не надали детальних кількісних оцінок точності системи, результатів незалежної перевірки чи порівнянь із наявними методами планування місій. Наступний етап передбачає тестування на якісніших наборах місячних даних. У перспективі дослідницька група планує адаптувати підхід для інших небесних тіл — Марса, астероїдів і навіть земної поверхні. Особливі надії пов’язані зі спільним використанням штучного інтелекту в рамках програми NASA Artemis, яка передбачає повернення астронавтів на Місяць і створення умов для тривалої присутності людини там.