Вчений NASA зафіксував аномальні лазерні імпульси інопланетного походження за 100 світлових років від Землі

Понад 60 років тому в США офіційно стартувала програма пошуку позаземного розуму SETI — її першим етапом став проект «Озма», ініційований астрономом Френком Дрейком. З того часу вчені провели десятки досліджень у різних діапазонах, намагаючись виявити ознаки технологічної активності біля далеких зір. Хоча остаточних підтверджень не знайдено, нова робота ветерана NASA Річарда Г. Стентона знову відкриває простір для обережних припущень.

У статті, опублікованій в журналі Acta Astronautica, Стентон повідомив про зафіксовані ним два ідентичні світлові імпульси від зорі HD 89 389 — вона розташована за 100 світлових років від Землі в сузір'ї Великої Ведмедиці. Обидва імпульси сталися з інтервалом 4,4 секунди, і, що цікаво, схожі сигнали були зареєстровані чотири роки тому біля іншої зорі — HD 217 014 (вона ж 51 Пегаса), навколо якої ще у 1995 році виявили одну з перших екзопланет.

Стентон використовує 76-сантиметровий телескоп на обсерваторії Шей-Медоу в Каліфорнії та фотометр власної розробки для оптичного SETI — замість радіохвиль він фіксує короткі лазерні імпульси, які можуть бути способом позаземного зв’язку. Зорі досліджуються з частотою 100 мікросекунд, що забезпечує надзвичайно високу точність фіксації. За його словами, за понад 1500 годин спостережень подібні імпульси більше не зустрічались.

Незвичність сигналу полягає у кількох деталях. Зірка нібито «зникає» частково на долі секунди, чого не пояснити атмосферними ефектами чи шумом системи. Усі зовнішні чинники — супутники, метеори, блискавки — також були виключені. Вражає й повторення тонкої структури світла у другому імпульсі, ідентичній до першого. Серед гіпотез: дифракція світла на краю предмета, ударна хвиля в атмосфері або навіть гравітаційна хвиля. Втім, жодна не дає повного пояснення.

Наразі говорити про участь позаземного інтелекту зарано, визнає Стентон. Але якщо ці сигнали дійсно є результатом технологічного втручання, то джерело має бути порівняно близьким до Землі — ймовірно, навіть у межах Сонячної системи. Щоб підтвердити це або спростувати, вчений пропонує проводити одночасні спостереження з кількох телескопів, розміщених на великій відстані один від одного — це дозволить визначити природу сигналів і місце їхнього походження з більшою точністю.