Американські науковці вперше зафіксували загадкові магнітні аномалії на поверхні Місяця

Астрономи з Массачусетського технологічного інституту висунули нове пояснення загадкових магнітних аномалій на Місяці. Вони встановили, що потужні удари метеоритів у далекому минулому могли тимчасово посилювати магнітне поле супутника в десятки разів. Це дало змогу сформувати намагнічені породи, які й досі реєструються у зразках та на орбіті, попри відсутність глобальної магнітосфери на Місяці сьогодні.

Дослідники зосередили увагу на великих ударних структурах, таких як Імбрійський басейн, і на їхніх антиподах — точках на протилежному боці Місяця, де спостерігається найбільша залишкова намагніченість кори. За допомогою гідродинамічних і магнітогідродинамічних моделей вчені змоделювали ефекти удару астероїда діаметром 60 км. Виявилося, що зіткнення створює плазмовий потік, який стискає локальне магнітне поле на антиподі, підвищуючи його до 43 мікротесла — у 20 разів вище за можливості місячного динамо.

Таке посилення тривало від 40 до 80 хвилин — цілком достатньо, щоб «записати» магнітну інформацію у мінерали, змінені тиском ударної хвилі. Це пояснює, чому на Місяці є породи з високим рівнем намагніченості, попри відсутність стабільного магнітного поля в наш час.

Це відкриття має важливе значення для розуміння геологічної історії Місяця: підтверджує наявність активного ядра в минулому, дозволяє краще моделювати його теплову еволюцію та пояснити формування локальних магнітних полів. Також воно може допомогти у вивченні інших небесних тіл Сонячної системи, які мають схожі аномалії — наприклад, Меркурія чи супутників Юпітера.