Астрономи довели фундаментальну теорію Гокінґа про випаровування чорних дір

Сьогодні, понад півстоліття після публікації, ідея Стівена Гокінґа про «випаровування» чорних дір знову опинилася в центрі дискусій — науковці активно обговорюють її у світлі нових спостережень телескопа James Webb, які деякі інтерпретують як можливі натяки на існування первинних чорних дір.

1 березня 1974 року Гокінґ у журналі Nature опублікував статтю «Black hole explo­sions?», яка перевернула уявлення про ці об’єкти. Він показав, що чорні діри можуть втрачати енергію у вигляді теплового випромінювання — явища, яке згодом назвали «випромінюванням Гокінґа». Це відкриття поставило під сумнів традиційне уявлення про чорні діри як про «пастки», з яких не може вирватися навіть світло.

У своїй роботі Гокінґ поєднав загальну теорію відносності, термодинаміку та квантову механіку, спираючись на ідеї Джейкоба Бекенштайна. Він пояснював процес через утворення пар «віртуальних частинок» біля горизонту подій: одна падає всередину, інша відлітає назовні, забираючи енергію.

Наслідки відкриття були масштабними. Для чорних дір зоряної маси процес тривав би довше за вік Всесвіту, але Гокінґ припустив існування крихітних «первинних» чорних дір, які могли утворитися на зорі часу й уже завершити життя вибухом. Саме ця гіпотеза породила «парадокс інформації»: якщо чорна діра випаровується, чи зникає назавжди інформація про те, що в неї потрапило.

Попри відсутність прямих доказів, ідея Гокінґа залишається фундаментальною частиною сучасної космології. А нові дані з космічних телескопів лише підсилюють інтерес до питання: чи справді чорні діри можуть зникати, залишаючи після себе вибух — і чи стане це ключем до розв’язання однієї з найбільших загадок фізики.