Астрономи довели, що розширення Всесвіту викривлене і нестабільне

Всесвіт може повільно обертатися навколо власної осі — така гіпотеза, висунута командою під керівництвом Іштвана Сапуді з Університету Гавайїв, пропонує нове пояснення “напрузі Габбла” — розбіжності між різними методами вимірювання швидкості космічного розширення. Дослідження опубліковане на Ecoticias.com із посиланням на журнал Physics Let­ters B.

Напруга Габбла виникає через те, що спостереження за далекими надновими показують швидше розширення Всесвіту, ніж дані про реліктове випромінювання — залишок Великого вибуху. Раніше вчені пояснювали це новими частинками, модифікованою гравітацією або додатковими вимірами. Команда Сапуді запропонувала альтернативу: надзвичайно повільне обертання Всесвіту, яке не суперечить загальній теорії відносності й не потребує нових форм матерії чи енергії.

За моделлю, космос обертається приблизно раз на 500 мільярдів років — рух майже непомітний, але достатній, щоб вплинути на вимірювання. Це дозволяє узгодити дані з різних етапів розвитку Всесвіту — від перших 380 000 років після Великого вибуху до сучасних спостережень. “Ми здивувалися, коли виявили, що модель з обертанням усуває суперечність між двома методами без порушення будь-яких спостережуваних фактів,” — зазначив Сапуді.

Дослідники працюють над створенням комп’ютерних симуляцій, щоб знайти спостережувані ознаки ротації. Потенційні “сліди” можна шукати у структурі реліктового випромінювання, розподілі галактик або в тонких відхиленнях шляху світла у міжгалактичному просторі. Якщо гіпотеза підтвердиться, вона може змінити уявлення про фундаментальні властивості Всесвіту.

Сапуді жартома переосмислив відому фразу Геракліта “Pan­ta Rhei” — “усе тече”, запропонувавши нову версію: “Pan­ta Kykloutai” — “усе обертається”. Якщо ідея отримає підтвердження, вона може започаткувати нову епоху в космології, де Всесвіт не лише розширюється, а й повільно обертається навколо прихованого центру.