Астрономи довели, що вулканічні гази могли зробити ранній Марс придатним для життя

Дослідження вчених з Техаського університету в Остіні показало, що вулканічні гази могли суттєво вплинути на клімат раннього Марса, зробивши його більш придатним для життя. Замість очікуваного високого вмісту діоксиду сірки (SO₂), моделювання виявило наявність більш «відновлених» форм сірки — таких як сірководень (H₂S), дисірка (S₂) і навіть гексафторид сірки (SF₆), який є потужним парниковим газом. Це могло створити ефект парникового потепління, здатний утримувати рідку воду на поверхні планети.

За словами авторки роботи, аспірантки Лучії Белліно, присутність відновленої сірки могла формувати туманну атмосферу й стимулювати появу парникових газів, що нагадують середовище гідротермальних систем Землі, де існує мікробне життя. Таким чином, ранній Марс міг мати умови, схожі на земні, сприятливі для мікроорганізмів.

Дослідники провели понад 40 комп’ютерних симуляцій, використовуючи дані про склад марсіанських метеоритів, щоб змоделювати рух сірки від мантії до поверхні. Виявилось, що сірка часто змінювала свої форми, переходячи від відновлених до окиснених станів. Циклічність цього процесу могла бути ключовим фактором кліматичної еволюції Марса.

Неочікуваним підтвердженням стала знахідка NASA у 2024 році, коли марсохід Curios­i­ty розчавив камінь і виявив у ньому елементарну сірку. Це вперше, коли речовину знайшли у чистому вигляді, не зв’язану з киснем. Знахідка узгоджується з гіпотезою, що викиди дисірки могли осідати як елементарна сірка.

Подальші дослідження мають на меті з’ясувати, чи могли вулкани забезпечити Марс не лише газами, а й запасами води, а також чи могли відновлені форми сірки служити джерелом енергії для гіпотетичних давніх мікробів. Сьогодні середня температура на планеті сягає ‑80°F, але моделі можуть допомогти зрозуміти, наскільки теплим був Марс у минулому і як довго він міг підтримувати життя.