Астрономи відкрили аномальний згусток темної матерії, що не піддається жодній науковій класифікації

Астрономи виявили у віддаленій частині Всесвіту, за понад 10 мільярдів світлових років від Землі, об’єкт, який не випромінює жодного світла, радіохвиль чи іншого виду випромінювання. Попри це, він має потужне гравітаційне поле, що спотворює світло галактик позаду нього, утворюючи ефект гравітаційного лінзування. За оцінками, маса цього невидимого об’єкта становить близько мільйона сонячних мас.

Відкриття стало можливим завдяки гравітаційному лінзуванню — явищу, передбаченому Альбертом Ейнштейном, коли масивні об’єкти викривляють світло, що проходить поруч. Об’єкт, який отримав умовне позначення 𝒱, не підходить під жодну з відомих категорій: він занадто малий, щоб бути галактикою, занадто масивний і розсіяний для чорної діри та не схожий на зоряне скупчення. Вчені припускають, що це може бути згусток темної матерії — один із найменших, які будь-коли спостерігали на такій відстані.

Спостереження проводили за допомогою системи JVAS B1938+666, відкритої ще 1999 року. Використовуючи глобальну мережу радіотелескопів Very Long Base­line Inter­fer­om­e­try (VLBI), дослідники зафіксували рекордно деталізовані радіозображення. Саме аналіз спотворень у так званому “кільці Ейнштейна” показав наявність невидимого об’єкта, який порушував форму світлової дуги. Маса 𝒱 оцінюється у 1,1 мільйона сонячних мас, але він не випромінює світла в жодному діапазоні.

Якщо об’єкт справді є гало темної матерії, це підтвердить прогнози моделі ΛCDM, за якою темна матерія формує структури різних масштабів упродовж космічної еволюції. Однак щільність 𝒱 виявилася вищою, ніж передбачають сучасні моделі, що викликало дискусії серед фізиків щодо можливої різниці в поведінці темної матерії на малих масштабах.

Дослідники перевірили інші гіпотези, зокрема моделі чорних дір середньої маси, кулястих скупчень і надкомпактних карликових галактик, проте жодна не пояснила спостережуваних ефектів. На думку команди під керівництвом Симони Веджетті з Інституту астрофізики Макса Планка, єдине пояснення — це темне, ізольоване гало, своєрідна «хвиля» у структурі Всесвіту, яка залишає по собі лише гравітаційний слід.