Астрономи відкрили найбільше скупчення енергії у міжгалактичному просторі видимого Всесвіту

Вчені виявили найбільшу відому хмару енергетичних частинок, що оточує скупчення галактик PLCK G287.0+32.9, і вона простягається майже на 20 мільйонів світлових років. Це відкриття кидає виклик усталеним уявленням про те, як частинки зберігають свою енергію впродовж мільярдів років. Замість того, щоб підживлюватися від сусідніх галактик, ця величезна область, ймовірно, отримує енергію від гігантських ударних хвиль і турбулентності, які рухаються крізь гарячий газ між галактиками.

Про це повідомили на пресконференції 246-го засідання Американського астрономічного товариства (AAS 2025) в Анкориджі, Аляска. Статтю підготовлено до публікації у The Astrophysical Journal і розміщено на arXiv.

PLCK G287.0+32.9 розташоване за 5 мільярдів світлових років від Землі. Раніше астрономи бачили лише яскраві релікти—ударні хвилі на краях скупчення. Нові радіознімки виявили, що все скупчення світиться у радіодіапазоні — це майже в 20 разів перевищує діаметр Чумацького Шляху. За словами провідного автора дослідження, астронома Камлеша Раджпурохіта, це перший випадок спостереження такої гігантської радіохмари в скупченні галактик.

Особливої уваги заслуговує центральна частина скупчення, де команда виявила «радіогало» завширшки 11,4 мільйона світлових років — рекордне для частоти 2,4 ГГц. Це вказує на наявність космічних електронів і магнітних полів, що простягаються по всьому скупченню. Проте астрономи ще не знають, як саме ці електрони були прискорені або повторно прискорені.

Найімовірніше, це пов’язано з гігантськими ударними хвилями та турбулентністю — наслідками зіткнень між меншими скупченнями галактик або активністю надмасивної чорної діри. Спостереження з космічної рентгенівської обсерваторії NASA Chandra показали характерні риси гарячого газу — «коробкоподібну» структуру та «кометоподібний хвіст», які збігаються з радіоструктурами.

Це відкриття відкриває нові горизонти для дослідження космічних магнітних полів, що допоможе краще зрозуміти, як енергія та матерія взаємодіють у найбільших структурах Всесвіту.