Астрономи відкрили новий клас зоряних вибухів

Астрономи повідомили про рідкісне відкриття — SN 2024abfl, наднову типу IIP у галактиці NGC 2146. Ця подія дає нові уявлення про те, як вибухають зорі та які процеси формують їхні світлові криві. Дослідження, проведене командою під керівництвом Сяоханя Чена з Китайської академії наук, базується на даних кількох телескопів, зокрема обсерваторії Сінлун, і вже доступне на arX­iv.

SN 2024abfl була вперше зафіксована 15 листопада 2024 року з видимою зоряною величиною 17,5, що свідчить про її відносну тьмяність у порівнянні з типовими надновими цього класу. Абсолютна величина під час плато становила близько −15, що значно нижче за середні показники. Водночас тривалість плато була винятковою — понад 126 днів, що вказує на товсту зовнішню оболонку зорі-попередника.

SN 2024abfl та її галактика-господиня NGC 2146. Показано RGB-композицію, складену з експозицій в діапазонах g, r та i, зроблених 35-сантиметровим телескопом Xin­g­long через 4,4 дні після вибуху. Джерело: Chen et al., 2026.

Аналіз архівних даних Hub­ble дозволив визначити можливу зорю-попередника — червоного надгіганта масою 9–12 сонячних мас. Це важливий результат, адже він розширює діапазон мас зір, здатних породжувати наднові типу IIP, і ставить під сумнів припущення, що такі вибухи можливі лише у більш масивних зір понад 15 сонячних мас.

Спектроскопічні спостереження показали повільні швидкості викиду речовини, а також появу високошвидкісних компонентів водню та додаткових емісійних ліній, що може свідчити про взаємодію з навколишнім середовищем. Це пояснює особливості світлової кривої SN 2024abfl і її відмінність від більш яскравих наднових.

Енергетичний вихід вибуху був значно нижчим за типовий: маса нікелю-56 склала лише близько 0,009 сонячних мас, а початкова кінетична енергія — приблизно 4,2×10^50 ерг. Це підтверджує, що SN 2024abfl була малопотужною надновою, яка демонструє різноманітність сценаріїв загибелі зір і допомагає краще зрозуміти роль наднових у формуванні галактик.