Метеорит Aguas Zarcas, який упав у Коста-Риці у 2019 році, вразив науковців новим відкриттям — виявилося, що він пролітав крізь космос протягом двох мільйонів років, не зазнавши жодних пошкоджень від зіткнень. Це ставить під сумнів загальне уявлення про крихкість вуглецевих хондритів, до яких належить цей об'єкт. Зазвичай такі «мокрі камені» вважаються вразливими до руйнування ще в космосі або під час входу в атмосферу Землі.
Aguas Zarcas привернув увагу одразу після падіння, коли частини метеорита розлетілися над селами Коста-Рики. Один уламок навіть пробив дах собачої будки, яка згодом була продана на аукціоні за майже 50 000 доларів. Загалом було зібрано 27 кілограмів матеріалу, що зробило його найбільшим випадком подібного падіння з часів метеорита Мерчісон в Австралії у 1969 році.
Нове дослідження підтвердило, що це метеорит типу CM2 — середньо змінений під впливом води, але не тепла. Його структура містить багаті на органіку та воду мінерали, які зазвичай підвищують крихкість. Втім, Aguas Zarcas зберіг цілісні уламки навіть після входу в атмосферу, де більшість його «родичів» повністю руйнуються.
Вчені змогли простежити шлях метеорита, використовуючи супутникові знімки, радари, камери спостереження та навіть відео з автомобільних реєстраторів. Космічне випромінювання, накопичене за час польоту, дозволило встановити, що метеорит відокремився від великого астероїда на околиці головного поясу приблизно два мільйони років тому. За цей час він не зазнав жодного удару чи руйнування.
Отримані результати не лише змінюють уявлення про фізичну стійкість вуглецевих хондритів, а й додають важливу інформацію до розуміння еволюції найдавніших тіл Сонячної системи. На думку вчених, Aguas Zarcas заслуговує нового прізвиська, більш гідного його виняткової стійкості, ніж попереднє — «метеорит-брудна куля».