Недавнє повідомлення команди астрономів з Кембридзького університету про «найсильніші на сьогодні докази життя за межами Сонячної системи» викликало хвилю інтересу у науковому світі. Їхнє відкриття стосувалося виявлення сірковмісного газу диметилсульфіду (DMS) в атмосфері екзопланети K2−18b. На Землі DMS зазвичай виробляється живими організмами, зокрема морськими водоростями, тому він вважається потенційним біомаркером. Проте, незалежний аналіз, проведений дослідником з Оксфорда Джейком Тейлором, поставив під сумнів правдивість цього відкриття.
Тейлор використав базову статистичну модель, яка не враховує наперед ймовірну присутність певних газів, і виявив, що дані не демонструють характерних спектральних ознак, які свідчать про наявність DMS. Іншими словами, сигнал був надто слабким або зашумленим, щоб робити однозначні висновки. Це спонукало до критики результатів, які команда Нікку Мадхусудхана з Кембриджа оприлюднила як революційні.
Окрім сумнівної статистичної значущості (три сигми, що не дотягує до наукового стандарту п’яти сигм), інші вчені звернули увагу на те, що команда не виявила очікуваних супутніх молекул, таких як етан. Також наголошується на можливій упередженості моделі, яку застосовували для інтерпретації даних з телескопа Джеймса Вебба, що могло перебільшити значущість DMS.
Мадхусудхан у відповідь заявив, що спрощені моделі Тейлора не здатні адекватно відобразити складну поведінку атмосферних молекул, і висловив здивування тим, наскільки «низьким є поріг» для таких спростувань. Інші дослідники, серед них астробіологиня Міхайла Мусілова, зазначають, що на сьогодні всі доступні дані не дозволяють говорити про правдиве відкриття — для цього потрібна більша статистична точність, альтернативні пояснення й незалежне підтвердження.
Додатковим фактором сумніву стала інформація, що DMS виявлено навіть на холодній кометі без ознак життя — отже, речовина може формуватися й абіотичним шляхом. До того ж останні моделі ставлять під питання придатність K2−18b для життя, адже планета може бути надто гарячою для стабільного існування рідкої води.
Таким чином, хоч відкриття стало яскравим прикладом наукового ентузіазму, зараз воно перебуває під серйозною перевіркою. Фахівці погоджуються: необхідні додаткові незалежні дослідження, щоб остаточно визначити, чи дійсно ми стали свідками ознак життя, чи лише шуму в даних.