Астрономи зафіксували унікальне зародження двійника Сонячної системи

Астрономи вперше отримали безпосередні докази того, як формуються зародки кам’янистих планет на орбіті навколо молодої зорі, схожої на Сонце. Ці унікальні спостереження дозволяють зазирнути у найдавніші етапи розвитку нашої Сонячної системи — так зване “нульове” космічне маркування часу, коли нові світи лише починають виникати.

Міжнародна команда під керівництвом Мелісси МакКлур із Лейденської обсерваторії (Нідерланди) за допомогою телескопа Джеймса Вебба (NASA) та мережі радіотелескопів ALMA (Чилі) вивчила диск навколо зірки HOPS-315. Це молода жовта протозоря, вік якої оцінюють у 100–200 тисяч років (порівняйте з віком Сонця у 4,6 млрд років), і вона розташована за 1370 світлових років від Землі.

Завдяки особливому нахилу диска астрономам вдалося заглянути всередину й побачити, як у гарячому газі конденсуються крихітні тверді частинки — перші “цеглини” майбутніх планет. Дослідники вперше чітко зафіксували наявність кремнієвого оксиду й кристалічних силікатів, тобто саме тих речовин, із яких починали формуватися найдавніші тіла Сонячної системи. Місце їхнього зародження відповідає ділянці, схожій на сучасний пояс астероїдів між Марсом і Юпітером.

Цей процес досі не спостерігався в інших молодих системах, тому відкриття підтверджує: формування гарячих мінералів на старті планетотворення — універсальне явище, а не “аномалія” Сонячної системи.

Завдяки знімку, отриманому за допомогою ALMA, ми бачимо “світлячок” у космічній темряві — саме так виглядає зародження планет навколо HOPS-315. Скільки планет там утвориться — невідомо, але маса протопланетного диска порівнянна з тією, що колись була у Сонця, тож через мільйон років у системі HOPS-315 також може з’явитися вісім планет.

Астрономи планують знаходити й досліджувати інші такі “дитячі” планетні системи, щоб зрозуміти, як часто у Всесвіті можуть виникати планети, подібні до Землі, і чи дійсно ми такі унікальні.