Астрономи заявили про існування дзеркальної частини Всесвіту

Дослідження професора Енріке Гастаньяги з Університету Портсмута ставить під сумнів традиційне уявлення про «кротовини» як фізичні тунелі у просторі-часі. У статті, опублікованій у журналі Clas­si­cal and Quan­tum Grav­i­ty, автори пропонують інтерпретацію, за якою містки Ейнштейна — Розена слід розглядати не як прохід між далекими точками Всесвіту, а як «дзеркала», що поєднують два протилежні напрями часу.

Згідно з цією моделлю, одна частина простору-часу має «звичайний» напрям плину часу, а її дзеркальний аналог — зворотний. Такий підхід дозволяє пояснити парадокс інформації чорних дір: дані не зникають, а переходять у дзеркальну часову область.

Автори звертають увагу на космічне мікрохвильове випромінювання, де вже понад два десятиліття фіксують невелику асиметрію. У стандартних моделях її вважають статистичною аномалією, але команда Гастаньяги інтерпретує ці дані як можливий слід «дзеркальних» квантових компонентів Всесвіту.

Робота також підтримує концепцію «Великого відскоку»: замість абсолютного початку часу Великий вибух міг бути фазою переходу від попереднього стискання до нового розширення. У цьому сценарії наш Всесвіт може бути внутрішньою частиною чорної діри, що виникла в іншому космосі.

Хоча теорія відкидає можливість використання кротовин для міжзоряних подорожей, вона пропонує математичну основу для опису взаємодії часу й гравітації на мікроскопічному рівні. Дослідники вважають, що майбутні спостереження темної матерії та космічних реліктів можуть надати додаткові підтвердження моделі з «часовим дзеркалом».