Астрономи заявили про відкриття нового класу космічних об’єктів

Астрономи запропонували нове пояснення для таємничих «червоних крапок» (Lit­tle Red Dots, LRDs) — об’єктів, які з’явилися в ранньому Всесвіті, всього через 600 млн років після Великого вибуху. Замість стародавніх галактик, яким ще було зарано сформуватися, ці джерела світла можуть бути «чорними дірами-зірками» — надмасивними чорними дірами, оточеними щільними водневими оболонками, що імітують спектр зоряних скупчень.

Цей висновок ґрунтується на аналізі LRD під назвою The Cliff, світло від якого долало 11,9 млрд років. Його спектр показав винятково сильний «злам Бальмера» — різку зміну інтенсивності у фіолетово-ультрафіолетовій частині спектра. У звичайних умовах такий сигнал вказує на галактику з переважанням зірок типу А, що з’являються лише після того, як перші покоління масивних зірок (O і B) вже вичерпали своє життя. Проблема в тому, що у віці Всесвіту близько 600 млн років це пояснити практично неможливо.

Команда під керівництвом Анни де Граафф (Інститут астрономії Макса Планка, Німеччина) дійшла висновку, що світло The Cliff не може походити від «старої» зоряної популяції. Натомість найбільш правдоподібна модель — це активна чорна діра, яка поглинає матерію з акреційного диска, а навколо неї утворюється щільна воднева оболонка. Така структура діє подібно до атмосфери навколо зоряного ядра: чорна діра нагріває водень до високих температур, створюючи спектральні особливості, що нагадують випромінювання від старої зоряної системи.

У своїх симуляціях науковці перевірили модель «чорної діри-зірки» і отримали майже ідеальну відповідність спектра The Cliff. Це означає, що принаймні частина LRD у ранньому Всесвіті може бути саме такими об’єктами, які маскуються під галактики.

Попри багатонадійливі результати, гіпотеза поки що залишається лише теорією. Дослідникам ще належить з’ясувати, чи справді існують чорні діри-зірки, як вони утворюються та які додаткові спектральні ознаки можуть підтвердити їхнє існування. Втім, The Cliff уже зараз є найпереконливішим кандидатом і своєрідним еталоном для майбутніх моделей активних ядер і нових класів космічних об’єктів.