Британські астрономи знайшли сліди космічної катастрофи лише за 130 світлових років від Землі

Астрономи з Університету Ворика (Велика Британія, Ковентрі) виявили, що білий карлик WD 0525+526, розташований лише за 130 світлових років від Землі, є наслідком рідкісного злиття двох зірок. Це підтвердили ультрафіолетові спостереження телескопа Hub­ble, які показали слабкі сліди вуглецю в атмосфері зорі — ознаку, що важкі елементи з ядра піднялися на поверхню після втрати більшої частини зовнішніх шарів.

WD 0525+526 має масу на 20% більшу за масу Сонця, що відносить його до категорії «ультрамасивних» білих карликів. Такі об’єкти можуть утворюватися і в результаті еволюції однієї масивної зорі, але наявність вуглецю у воднево-багатій атмосфері свідчить на користь сценарію зіткнення і злиття двох білих карликів.

Дослідники виміряли, що шари водню та гелію у WD 0525+526 у десять мільярдів разів тонші, ніж у звичайних білих карликів. Ймовірно, ці оболонки були зірвані під час злиття, що дозволило вуглецю проникнути на поверхню. При цьому кількість вуглецю приблизно у 100 000 разів менша, ніж у раніше відомих залишків злиттів, а температура зорі вчетверо перевищує сонячну, вказуючи на дуже ранню стадію після злиття.

На відміну від більш холодних об’єктів, де вуглець підіймається конвекцією, у WD 0525+526 діє рідкісний механізм напівконвекції, вперше виявлений у білому карлику. Він повільно перемішує матеріал, дозволяючи невеликим кількостям вуглецю досягати поверхні навіть за такої високої температури.

Вчені зазначають, що виявити подібні ознаки можливо лише в ультрафіолетовому діапазоні, який блокує атмосфера Землі, тому наразі такі дослідження можливі лише з космосу — і в цьому Hub­ble залишається незамінним. Зі старінням WD 0525+526 на його поверхні з’являтиметься більше вуглецю, відкриваючи нові деталі про те, як завершують своє життя подвійні зоряні системи.