Космічний телескоп Джеймса Вебба відкрив найперше світло у Всесвіті

Космічний телескоп Джеймса Вебба зробив відкриття, яке змушує наукову спільноту переглянути уявлення про ранню історію Всесвіту. Астрономи виявили яскраве випромінювання від надзвичайно далекої галактики JADES-GS-z13‑1, що існувала всього через 330 мільйонів років після Великого вибуху. Спостереження зафіксували спектральну лінію Лайман-альфа — характерний сигнал іонізованого водню, який теоретично мав бути повністю поглинутий “туманом” нейтрального газу, що панував у Всесвіті в цей період.

Галактика була знайдена завдяки даним з камери NIR­Cam, а її відстань підтвердила спектроскопія з використанням приладу NIR­Spec. Зафіксоване червоне зміщення на рівні z=13 свідчить, що світло від неї подорожувало до Землі понад 13 мільярдів років. Те, що Лайман-альфа сигнал зміг пройти крізь ще нейтралізований водень, стало повною несподіванкою для вчених.

Раніше вважалося, що у перші сотні мільйонів років після Великого вибуху Всесвіт був непрозорим для такого випромінювання, і лише після завершення епохи реіонізації — приблизно через мільярд років — світло могло вільно поширюватися. Проте JADES-GS-z13‑1 наче пробивається крізь цю космічну завісу, ставлячи під сумнів швидкість і природу процесу реіонізації.

Вчені припускають, що навколо галактики могла сформуватися величезна іонізована бульбашка — можливо, завдяки надгарячим масивним зіркам першого покоління або навіть активному галактичному ядру з раннім чорним отвором. Обидва сценарії свідчать про наявність потужних джерел випромінювання, які здатні змінювати фізичні умови простору навколо.

Це відкриття демонструє унікальні можливості телескопа Джеймса Вебба, що здатен заглядати у найдавніші куточки космосу. Воно також спонукає переглянути сучасні моделі формування перших галактик і структуру раннього Всесвіту. Як зазначають учені, такі сигнали — це не просто наукова несподіванка, а справжнє вікно у космічне минуле, яке досі залишалося поза межами спостереження.