Космічний зонд NASA наблизився до Сонця настільки близько, що зафіксував сонячний вітер

За допомогою космічного апарату «Паркер» вчені NASA визначили місце, де утворюється швидкий сонячний вітер. Зонд наблизився до Сонця на відстань у 8,5 млн км і зафіксував джерело швидких сонячних вітрів у верхньому шарі атмосфери зірки — сонячній короні. Про це інформує ScienceAlert.

За словами дослідницького тандему американських вчених — Стюарта Бейла і Джеймса Дрейка — розуміння механізму виникнення різних типів сонячних вітрів вкрай важливе для нашої планети. Це дає змогу краще зрозуміти, як Сонце випускає свої енергетичні частинки і викликає геомагнітні бурі на Землі. За словами науковців, ці бурі можуть завдати серйозної шкоди системам зв’язку та енергетики на планеті, а також повністю вивести з ладу всі супутники на орбіті.

Вчені зазначають: так звані «корональні діри» — звичне явище на Сонці. Вони виникають, коли лінії магнітного поля зірки замість того, щоб створювати замкнуті петлі, розкриваються і розширюються. У результаті з’являється регіон з більш холодною і не такою щільною плазмою, і саме ця ділянка корони Сонця виглядає трохи темнішою в ультрафіолетовому діапазоні. У корональних дірках формуються потужні швидкі сонячні вітри, які летять у космос зі швидкістю 2,7 млн км/год, а це у 2 рази більше, ніж швидкість звичайного сонячного вітру.

Під час 11-річного циклу сонячної активності корональні діри можуть з’явитися в будь-який час. Коли Сонце має низьку активність, ці діри з’являються поруч із полюсами. Коли ж у Сонця активність зростає, корональні дірки з’являються скрізь і їх стає більше.

Коли космічний апарат «Паркер» вкотре наблизився до Сонця, виявилося, що він знаходиться якраз над однією з корональних дір. Саме тому його прилади змогли зібрати максимум корисних наукових даних.

Науковці виявили, що корональні діри нагадують насадку для душу — вони складаються з рівномірно розташованих плям, з яких вилітають струмені сонячних частинок, а це призводить до формування так званих «лійок» завширшки приблизно 29 тисяч км.

Вчені вважають, що коли магнітні поля з протилежними напрямками перетинаються у цих воронках, силові лінії магнітного поля розриваються, а потім знову з'єднуються. Цей процес відповідає за викид заряджених частинок, які і є швидким сонячним вітром.

Автори дослідження наголошують — вивчити сонячний вітер у настільки дрібних деталях із Землі неможливо, адже потік частинок, який здолав 150 млн км від Сонця, після зіткнення з магнітним полем Землі змінюється. Однак завдяки апарату «Паркер» вчені і надалі можуть вивчати космічний феномен. Зонд вирушив на дослідження Сонця у серпні 2018 року і за цей час уже 15 разів зміг максимально наблизитися до зірки.

Вчені чекають наступних зближень апарата «Паркер» із Сонцем, коли він зможе підлетіти на відстань у 6 млн км, щоб порівняти нові дані з чинними висновками. Однак, це відбудеться нескоро, адже у Сонця найближчим часом знову розпочнеться пік його активності.