Китайські науковці відкрили необмежене джерело природної енергії під дном Тихого океану

Вчені з Інституту океанології Китайської академії наук (IOCAS) виявили гігантську гідротермальну систему, насичену воднем, під дном західної частини Тихого океану. Її дослідили за допомогою пілотованого апарата «Fendouzhe». Система проливає нове світло на процес серпентинизації — хімічну реакцію між багатими на залізо й магній породами та водою, у результаті якої утворюються серпентинові мінерали та виділяється водень.

Досліджуваний об’єкт отримав назву гідротермальне поле Куньлунь. Він розташований приблизно за 80 км на захід від жолоба Муссау на Каролінській плиті й складається з 20 великих западин діаметром до 1 км, згрупованих подібно до «трубоподібних роїв». Загальна площа системи — 11,1 кв. км, що більш ніж у сто разів перевищує розмір відомого гідротермального поля Lost City в Атлантиці.

Особливістю Куньлунь є надзвичайно високий потік водню. За словами керівника дослідження професора Сунь Вейдуна, це свідчить, що серпентинизація може відбуватися не лише біля серединно-океанічних хребтів, як вважалося раніше. У чотирьох великих кратерах глибиною до 130 метрів зафіксували стінки, схожі на кімберлітові труби. В менших западинах дослідники виявили цілі екосистеми. Концентрація водню у флюїдах досягала 5,9–6,8 ммоль/кг.

Розрахунки показали, що річний потік водню з Куньлунь становить близько 4,8 × 10¹¹ моль, що дорівнює щонайменше 5% від глобального абіотичного водневого викиду з усіх підводних джерел. Геологічні особливості — круті стінки кратерів, вибухові брекчії та шаруваті карбонати — свідчать, що розвиток поля проходив кілька етапів: спочатку газові виверження, а потім тривала циркуляція гідротермальних вод і мінералоутворення.

Науковці відзначають і екологічний потенціал системи: тут зафіксовані креветки, омари, анемони та трубчасті черви, що, ймовірно, залежать від хемосинтезу, який базується на водні. Дослідження, опубліковане у Sci­ence Advances, підкреслює значення Куньлунь як «природної лабораторії» для вивчення зв’язку між водневими емісіями та зародженням життя на Землі, а також відкриває нові перспективи пошуку підводних ресурсів водню.