Китайські вчені виявили на Місяці метеоритні мікрочастинки, що могли принести воду на ранню Землю

Китайська космічна місія Chang’e 6, що успішно приземлилася у басейні Південний полюс – Ейткен на зворотному боці Місяця, принесла важливі наукові результати. Апарат зібрав і доставив на Землю майже 2 кг місячного ґрунту, що допоміг ученим отримати нові дані про внутрішню структуру Місяця, його вулканічну історію та знайти сліди рідкісних матеріалів позаземного походження.

Дослідники з Китайської академії наук проаналізували понад 5 000 частинок місячного ґрунту й виявили сім мікроскопічних уламків, хімічний склад яких збігається з вуглецевими хондритами типу Ivu­na (CI chon­drites). Ці метеорити містять до 20% води у вигляді гідратованих мінералів і вважаються одними з найпримітивніших у Сонячній системі. Їхнє виявлення на Місяці стало першим підтвердженням того, що такі метеорити колись потрапляли на його поверхню і збереглися у вигляді мікрочастинок.

Фрагмент метеорита, багатий на олівін, був знайдений місією Chang’e‑6 на зворотному боці Місяця. Джерело: Yi-Gang Xu

За оцінками команди, близько 30% метеоритного матеріалу на Місяці може містити речовини, подібні до CI-хондритів. Такі метеорити, як вважають дослідники, могли відіграти ключову роль у постачанні води та летких сполук на ранню Землю. Ця знахідка допомагає краще зрозуміти, як формувалися хімічні елементи на внутрішніх планетах Сонячної системи.

У зразках також виявили базальтові породи, що свідчать про два періоди вулканічної активності — приблизно 4,2 млрд і 2,8 млрд років тому. Старіші утворення, ймовірно, виникли після удару, який створив басейн Південний полюс – Ейткен, тоді як молодші походять із глибших шарів мантії. Це свідчить, що зворотний бік Місяця залишався вулканічно активним набагато довше, ніж передбачалося раніше.

Аналіз показав, що місячна мантія на цьому боці має низький вміст торію та інших елементів, які генерують тепло, що пояснює товстішу кору і меншу кількість лавових рівнин. У зразках також зафіксовано сліди стародавнього магнітного поля, яке існувало близько 2,8 млрд років тому, під час другої хвилі вулканізму. Ці результати свідчать, що ядро Місяця тоді ще залишалося активним і могло спричиняти короткочасні сплески магнітної активності.