Китайські вчені знайшли найстаріший у світі зоряний каталог, що змінює розуміння астрономії

Китайські астрономи заявили, що їм вдалося ідентифікувати найстаріший у світі зоряний каталог, який отримав назву «Зоряний посібник майстра Ши». Його створення відносять приблизно до 355 року до н.е., що на кілька століть раніше за відомі досі структуровані каталоги. Рукопис відображає розвинену традицію астрономічних спостережень, які у Стародавньому Китаї тісно пов’язували з імператорським управлінням і вважали основою для тлумачення небесних знамен як політичних орієнтирів.

У каталозі зафіксовані сузір’я у вигляді імператорського двору, серед яких – колісниця правителя, небесний ринок і навіть символічне зображення туалету. Вчені припускають, що автором міг бути астролог Ши Шень з епохи Войовничих царств. Каталог зберігався завдяки багаторазовим копіям, зокрема у III столітті н.е. та пізніше в період Танської династії. Частину манускриптів знайшли у наступні століття, серед них один – у середині статуї Будди.

Астрономи Болян Хе та Юнхен Чжао з Національної астрономічної обсерваторії Китаю застосували алгоритм на основі технології Gen­er­al­ized Hough Trans­form для аналізу стародавніх координат зірок. Розрахунки показали, що приблизно половина даних у каталозі відповідає IV століттю до н.е., тоді як інша частина була оновлена близько 125 року н.е. за часів Східної Хань, коли над удосконаленням спостережень працював відомий винахідник і астроном Чжан Хен.

Попри ці висновки, частина науковців сумнівається в датуванні. Історик Бошун Ян зазначив, що вимірювання могли бути зроблені приладом, зміщеним приблизно на один градус від істинного полюса, що призвело до викривлень. Він та інші дослідники вважають, що каталог точніше узгоджується з першими століттями до н.е., коли в Китаї винайшли арміллярну сферу та прийняли сферичну модель Всесвіту.

Якщо результати підтвердяться, китайський каталог буде старшим за каталог Гіппарха (близько 130 року до н.е.), який довгий час вважався першим структурованим зоряним переліком у Західному світі. На відміну від вавилонських записів VIII століття до н.е., що лише фіксували час сходу й заходу зірок, китайський документ містить детальні схеми та координати. Дослідники планують застосувати нову методику й до інших давніх китайських каталогів, що дозволить по-новому оцінити місце цієї традиції в історії астрономії.