Науковці відкрили у космосі чорну діру, що ставить під сумнів чинні теорії зародження Всесвіту

Видання Inter­st­ing Engi­neer­ing інформує: швидке формування надмасивних чорних дір (НМЧД) у ранньому Всесвіті залишається загадкою для астрономів, і нові спостереження з космічного телескопа Джеймса Вебба лише підтверджують це і кидають виклик чинним моделям космічної еволюції.

НМЧД формують яскраві акреційні диски, втягуючи газ і навіть цілі зоряні системи. Інтенсивне випромінювання з цих дисків може викидати матеріал з галактики у вигляді потужних релятивістських струменів. Відкриття такого квазара в ранньому Всесвіті свідчить, що НМЧД існували дуже скоро після Великого вибуху і швидко інтегрувалися у свої галактики.

Доктор Сара Босман з Інституту астрономії Макса Планка очолила аналіз спектра J1120+0641. Її дослідження, опубліковане в журналі Nature Astron­o­my, показує, що цей ранній квазар має характеристики, схожі на більш пізні квазари. Своєю чергою відкриття кидає виклик багатьом теоріям про перші роки існування Всесвіту.

“Ранні квазари були напрочуд нормальними”, — зазначила Босман. — “Незалежно від довжини хвилі, квазари виглядають майже однаково на всіх етапах розвитку Всесвіту”.

Зокрема, зазначає науковиця, пиловий тор навколо J1120+0641 схожий на ті, що спостерігаються у пізніших квазарах. Це кидає виклик теорії про “ультраефективний режим живлення” ранніх НМЧД. Це означає, що ранні НМЧД не могли досягти своїх масивних розмірів завдяки особливому механізму акреції.

Одна з можливих теорій полягає у тому, що ранні НМЧД починали з великих початкових мас, можливо, внаслідок колапсу гігантських газових хмар у ранньому Всесвіті. Газові хмари могли бути настільки великими, що замість того щоб утворювати зірки, вони колапсували прямо у НМЧД.

Ці знахідки підкреслюють загадкову природу раннього Всесвіту. Хоча телескоп Джеймса Вебба надав безпрецедентні інсайти, він також поставив нові питання про походження і швидке зростання НМЧД.