Науковці відкрили унікальне явище, що значно перевершує силу гравітації Землі

Live Science інформує: вивчення магнетизму виходить за рамки видимого, приводячи науковців до відкриття фізичних сил, які диктують поведінку Всесвіту. Могутня сила, сильніша за саму гравітацію, замкнена у Землі, постійно оточує людство, а проте, зовсім непомітна.

У новій книзі фізика-теоретика і почесного професора фізики Оксфордського університету Френка Клоуза під назвою «CHARGE: Why Does Gravity Rule?», опублікованій видавництвом Оксфордського університету, розкриваються тонкощі магнетизму. Клоуз розмірковує про взаємодію фундаментальних сил і порушує загадкові питання про те, як баланс зарядів у Всесвіті впливає на гравітаційні сили. Його книга проливає світло на те, як магнетизм, який часто сприймають просто як супутник електрики, має своє власне походження і вплив.

Простежуючи історію формування Землі п’ять мільярдів років тому, Клоуз описує вогненний світ вихрових електричних струмів, які створювали магнітні поля на планеті, яка вистигала. Коли земна кора затверділа, мінерали магнетиту, багаті залізом, закарбували ці «магнітні відбитки». «Навіть сьогодні ядро Землі, динамічна суміш розплавлених матеріалів, продовжує гнати електричні струми, поширюючи магнітний вплив далеко у космос. Ця постійна активність не лише залишає відчутні сліди на земній корі, а й наочно демонструє всю нездоланну силу магнетизму, яка, мабуть, може змагатися з гравітацією», — пише дослідник.

Вивчення магнетизму — це не просто академічне заняття, що задовольняє цікавість науки, а вікно в розуміння фундаментальних принципів, що керують нашим Всесвітом, що відкриває для нас можливості прогнозування певних подій. Наслідки досліджень Клоуза поширюються на різні галузі, від технологій до екології, ілюструючи повсюдний вплив магнітних сил на всі спектри життя.

Раніше ми розповідали, що науковці розгадали таємницю магнітного поля Сонця, яку не могли пояснити 400 років. Свіже дослідження, опубліковане в журналі Nature, показало, що джерело магнітного поля Сонця розташоване значно ближче до його поверхні, ніж вважалося раніше.