Науковці виявили на Венері приховані кратери від ударів гігантських астероїдів

Дослідники з Інституту планетології заявили про виявлення нових свідчень стародавніх ударів на поверхні Венери, так тессеральні структури на поверхні цієї планети можуть бути залишками гігантських ударів, які мали місце мільярди років тому, в часи, коли Сонячна система була набагато активнішою та хаотичнішою.

За словами дослідників, раннє життя Сонячної системи було набагато хаотичнішим, ніж сьогодні, адже у ті часи камені літали в усі боки, врізаючись у новоутворені планети, залишаючи кратери та ударні западини.

Так, Меркурій, Марс і Місяць мають багато шрамів, навіть на Землі, де геологічні процеси й ерозія швидко стирають докази, можна знайти сліди гігантських ударів, але Венера викликає особливий інтерес у науковців.

Попри те, що на поверхні цієї планети добре збереглися ударні кратери, досі не було знайдено доказів кратерів шириною понад 300 км — так званих ударних басейнів, однак нові дослідження виявили можливе свідчення таких ударів, яке виглядає зовсім інакше, ніж очікували, що може дати нові підказки про формування та еволюцію Венери.

Цим свідченням є так званий тессеральний ландшафт: серія концентричних кілець на поверхні Венери завширшки близько 1,500 км. Новий аналіз припускає, що ця структура, відома як тессера Хаастте-Баад, є наслідком двох гігантських ударів, що відбулися близько 3,5 мільярдів років тому, коли планета була ще розплавленою під тонкою корою.

«Якщо це дійсно ударна структура, то вона може бути найдавнішою та найбільшою на Венері, даючи рідкісну можливість зазирнути в минуле планети та зрозуміти процеси її формування. Цей приклад показує, що ударні структури можуть виглядати дуже по-різному», — стверджує геолог Вікі Хансен з Інституту планетології.

Повідомляється, що коли планети тільки-но сформувалися, їхні внутрішні шари були набагато гарячішими і розплавленішими, ніж зараз. Дослідники створили моделі, які показують, що подвійний удар міг пробити 10-кілометрову тонку кору Венери, дозволяючи магмі піднятися на поверхню та сформувати концентричну тессеральну структуру.

Подібний процес спостерігається на супутнику Юпітера Каллісто, де є багатокільцева структура Валгалла. Вчені вважають, що вона виникла внаслідок удару великого об'єкта, після чого з глибин піднялася крижана вода.

Хансен пояснює, що при частковому плавленні мантії піднята магма може створити легший, але міцніший матеріал під поверхнею, який виштовхує тессеральний ландшафт угору.

Моделювання показує, що об'єкти, які утворили тессеру Хаастте-Баад, могли бути діаметром близько 75 км. Це досить рідкісне явище для Сонячної системи, але не унікальне; подібні геологічні особливості можна знайти на Землі, наприклад, у районі озера Вікторія в Африці.

«Хто б міг подумати, що плоский низький тессеральний ландшафт або велике плато можуть бути слідом ударного кратера на Венері?» — розповів Хансен.

Раніше повідомлялось, що медійники IFLScience розповіли, чому у Венери немає супутників, хоча шість інших планет Сонячної системи мають власні.

Нагадаємо, що вчені з’ясували, звідки на Венері взявся великий запас дейтерію, ізотопу водню, який зазвичай зустрічається у воді.