Науковці зафіксували, як космічна зірка поглинає отруйний газ з рекордною швидкістю

Астрономи вперше змогли детально простежити, як формуються масивні зірки, використовуючи аміак як «мітку» для міжзоряного газу. З допомогою радіотелескопа Very Large Array (NSF VLA) вони дослідили протозірку HW2 у регіоні формування зірок Цефей A, на відстані близько 2300 світлових років від Землі. Дослідження провели науковці з італійського Інституту астрофізики (INAF), Max-Planck-Insti­tut та інших установ.

Результати розкрили структуру та динаміку акреційного диска навколо HW2 — це щільне кільце гарячого аміачного газу на відстані 200–700 астрономічних одиниць від зірки. Вперше було безпосередньо зафіксовано інтенсивний приплив речовини: газ одночасно обертається і падає до зірки зі швидкістю, майже близькою до вільного падіння, а темпи зростання становлять 0,002 сонячної маси на рік — один із найвищих показників серед відомих протозірок.

Спостереження підтверджують, що навіть для масивних зір, уже більших за 16 Сонць, формування відбувається через акреційний диск, а подальше «годівля» підтримується завдяки зовнішнім газовим потокам-стримерам. Така динаміка цілком узгоджується з комп’ютерними моделями, де гравітація та обертання визначають особливу рівновагу між падінням і рухом газу.

Важливо, що результати розв’язали багаторічну наукову суперечку про механізми формування масивних зір і акреційних дисків. Дослідження також мають глобальне значення: масивні зірки є «двигунами» еволюції галактик, розсіюючи важкі елементи й впливаючи на хімічний склад космосу.

У майбутньому ще досконаліші телескопи дозволять досліджувати такі процеси з точністю до розмірів нашої Сонячної системи, що ще більше поглибить розуміння народження наймасивніших об’єктів у Галактиці.