Науковці заявили, що знайшли місце розташування біблійного Едемського саду

Сучасні археологічні дослідження та супутникові технології відновили наукову дискусію про можливе реальне розташування біблійського Едемського саду. Вчені використовують дистанційне зондування та аналіз стародавніх річкових систем для пошуку географічних відповідників згаданих у Книзі Буття локацій.

Згідно з біблійським описом, з Едему витікала ріка, що живилася чотирма потоками — Тигром, Євфратом та загадковими Пішоном і Гіхоном. Перші два водотоки існують досі на території Туреччини, Сирії та Іраку. Археолог Джеймс Заурінс висунув гіпотезу про ототожнення Пішона з пересохлою річковою системою Ваді-ель-Батін у Саудівській Аравії, а Гіхона — з рікою Карун в Ірані.

Супутникові знімки NASA підтверджують існування стародавніх річкових русел у цих регіонах, проте гіпотези залишаються дискусійними. Частина дослідників вбачає в біблійському образі ідеалізацію родючої месопотамської низовини, зокрема боліт біля Басри, де мешкали шумери та вавилоняни з їхніми розвиненими системами іригації.

Карта 1690 року, ілюстрована Джозефом Моксоном, під назвою «Рай або Едемський сад». На цій карті Едемський сад розташований праворуч, на землі Ассирії. Археологи припускають, що справжнє місце розташування Едемського саду знаходиться в Месопотамії, поблизу річок Тигр і Євфрат. Ілюстрація Джозефа Максона, British Library Board/ Bridge­man Images

Археолог Юріс Зарінс пропонує кліматичну теорію, згідно з якою Едем міг опинитися під водами Перської затоки через підняття рівня моря після Льодовикового періоду. Радіолокаційні супутникові знімки демонструють стародавні русла рік, що могли сходитися в цьому регіоні, проте підводна археологія поки не надала підтверджень.

Сучасні теологи підкреслюють символічну природу розповіді про Едем як наративу про ідеалізований світ, втрату невинності та моральний вибір. Незалежно від реальності географічної локації, пошуки “загубленого раю” залишаються предметом наукового та культурного інтересу.