Розкриті технічні характеристики американського ядерного літака E‑6B Mercury

ВМС США вперше розгорнули літак ядерного командування E‑6B Mer­cury на базі Пітуффік у Гренландії для посилення оборони Арктики. За даними відкритих джерел, борт прибув із бази Тінкер (Оклахома) та кілька годин працював у повітряному просторі над Лабрадорським морем. На цій базі розташована модернізована система раннього попередження про пуски міжконтинентальних і підводних балістичних ракет, що робить її ключовим елементом протиракетної оборони США.

E‑6B Mer­cury, створений на базі пасажирського Boe­ing 707, виконує дві стратегічні функції:
— TACAMO (Take Charge and Move Out) — передача наднизькочастотних сигналів підводним човнам з балістичними ракетами;
— Look­ing Glass — роль повітряного командного пункту, здатного передавати коди запуску міжконтинентальних балістичних ракет через систему ALCS у разі знищення наземних вузлів управління.

Літак має довжину 45,8 м, розмах крила 45,2 м та екіпаж із 22 осіб. Оснащений чотирма турбовентиляторними двигунами CFM56-2A‑2, він здатен працювати понад 10 годин без дозаправки, а з повітряним дозаправленням — до 72 годин. Завдяки антенам довжиною до 8 км Mer­cury підтримує зв’язок із підводними човнами, ракетними шахтами та Національним командуванням у кризових ситуаціях.

Аналітики відзначають, що політ у Гренландії може бути пов’язаний із відпрацюванням зв’язку з атомними підводними човнами або іншими навчальними сценаріями. Контекст надають і політичні обставини: останнім часом Вашингтон активно наголошує на стратегічному значенні Арктики та зростаючій ролі Гренландії в оборонному плануванні НАТО.

Флот E‑6B перебуває на озброєнні з 1990‑х, але його планують поступово замінити на нові літаки E‑130J Phoenix II (модифікація Lock­heed Mar­tin C‑130J-30 Super Her­cules), які з 2026 року виконуватимуть місію TACAMO. Водночас питання заміни можливостей Look­ing Glass залишається відкритим, тому E‑6B залишатиметься критичним елементом американської ядерної тріади щонайменше до 2030‑х років.