Розкриті технічні характеристики ізраїльської авіабомби MPR-500

У ніч з 13 червня Ізраїль здійснив авіаудар по іранських ядерних об’єктах, застосувавши одну з найпотужніших авіабомб у своєму арсеналі — MPR-500. Боєприпас розроблений компанією Elbit Sys­tems і адаптований для використання винищувачами F‑15I Ra’am та F‑16I Sufa у складі ВПС Ізраїлю. Він сумісний з системами наведення JDAM, Pave­way II та Lizard, що забезпечує точне ураження цілей у складних умовах.

MPR-500 вирізняється здатністю проникати крізь до одного метра залізобетону або чотири шари армованих бетонних стін по 200 мм кожен. Завдяки цьому бомба може вражати об’єкти всередині укріплених споруд — бункерів, командних центрів чи об’єктів збагачення урану. При цьому боєприпас має прямолінійну траєкторію проникнення, що зменшує ймовірність відхилення від цілі.

Особливістю MPR-500 є її фрагментаційна дія — вибух розсіює близько 26 тисяч уламків рівномірно по площі до 2 200 м². Це дозволяє ефективно вражати внутрішні системи, персонал та допоміжну інфраструктуру ворога без знищення великої площі. Бомба також здатна запускатись з великих дистанцій — на десятки кілометрів від цілі.

Удар по Ірану викликав питання щодо можливого вторгнення ізраїльських літаків у повітряний простір країни, адже цілі знаходилися на значній глибині території. Є дані, що до удару були виведені з ладу кілька систем ППО Ірану, що могло дозволити провести атаку вглиб без втрат.

Попри свою потужність, MPR-500 навряд чи здатна пробити захищені об’єкти на глибині в сотні метрів — саме на таку глибину, за даними МАГАТЕ, Іран переніс частину свого ядерного потенціалу. Але враження периферійної інфраструктури, яке забезпечує ця бомба, є суттєвим кроком у підриві операційної спроможності противника й подачею сигналу про стратегічні наміри Ізраїлю.