Вчені довели, що масивні зірки викидають рекордну кількість матерії, перш ніж колапсують у чорні діри

Дуже масивні зірки, які зрештою колапсують у чорні діри, втрачають значно більше речовини протягом свого короткого життя, ніж вважалося раніше. Міжнародна група вчених змоделювала еволюцію таких «зоряних гігантів» і дійшла висновку, що їхні зоряні вітри мають бути значно потужнішими, фактично «зриваючи» зовнішні оболонки у відкритий космос.

Дослідження, зокрема на прикладі надмасивних зір у Туманності Тарантул (Велика Магелланова Хмара), показало: ці гарячі та яскраві зорі — так звані WNh-типу — підтримують високу температуру завдяки тому, що сильні вітри заважають їм охолонути й розширитися. Це дозволило по-новому пояснити спостереження рекордних зір, таких як R136a1, маса якої досягає 230 мас Сонця, а вік становить лише 1,5 млн років.

Вчені дійшли висновку, що подібні зорі можуть утворюватися як унаслідок злиття подвійних систем, так і як окремі «гіганти», а від потужності зоряних вітрів залежить, чи сформується чорна діра після загибелі зорі. Якщо вітри достатньо сильні, то більшість маси зорі «здувається» ще до вибуху — і фінальна чорна діра виходить меншою. Це пояснює, чому спостерігається менше так званих проміжних чорних дір (100−10 000 мас Сонця), ніж передбачали старі моделі.

Ще один ключовий висновок — у подвійних системах сильні вітри не дозволяють зіркам швидко зливатися до колапсу, даючи змогу виникати масивним подвійним чорним дірам, які потім зливаються і створюють гравітаційні хвилі, що реєструють на Землі.

Наступним етапом стане перевірка моделей на зірках із різним хімічним складом та в різних середовищах. Ці відкриття змінюють уявлення про те, як народжуються і гинуть наймасивніші зорі Всесвіту, і як формуються чорні діри, що є джерелами гравітаційних хвиль.