Вчені довели, що позаземні цивілізації можуть досягати межі власного розвитку

Дослідник Робін Кордес, який спеціалізується на теоретичній астрофізиці, запропонував новий підхід до пояснення мовчання космосу — явища, коли ми не спостерігаємо ознак інших цивілізацій, попри високу ймовірність їхнього існування. Його концепція, названа «радикальною буденністю», передбачає, що позаземні розумні види можуть бути технологічно схожими на людство і, досягнувши певного рівня розвитку, зупиняються через фізичні або економічні межі.

Парадокс Фермі, сформульований у 1950 році, ставить пряме запитання: якщо галактика має бути переповнена життям, чому ми не бачимо жодних його слідів? Рівняння Дрейка дає високі оцінки кількості потенційно розвинених цивілізацій, але багаторічні пошуки не виявили жодних техносигнатур — ні штучних маяків, ні гігантських конструкцій, таких як сфери Дайсона.

Кордес припускає, що цивілізації можуть досягати технологічного плато, після якого розвиток сповільнюється або переорієнтовується на внутрішні завдання. Як і людство, вони можуть зосереджуватися на вирішенні соціальних чи екологічних проблем, поступово втрачаючи інтерес до міжзоряних проєктів. Це пояснює відсутність масштабної космічної активності.

У такій моделі Всесвіт постає не як арена гігантських імперій, а як сукупність «звичайних» світів, обмежених у ресурсах і можливостях. Контакт із ними, якщо він колись відбудеться, може не дати проривних знань, а лише підтвердити, що ми не єдині у своїй буденності.

Отже, тиша космосу може бути не свідченням його порожнечі, а наслідком загальної межі технологічного розвитку — обмеження, яке, ймовірно, є спільним для всіх розумних форм життя.