Вчені довели, що Всесвіту властива гравітаційна пам’ять, яка фіксує вибухи у космосі

Науковці розробляють нові методи виявлення гравітаційної пам’яті від вибухів наднових зір — це може значно розширити можливості у дослідженні цих космічних явищ. Група дослідників під керівництвом Ентоні Мецзакаппи з Теннессі запропонувала використовувати «узгоджений фільтр» для фіксації поступового наростання гравітаційного сигналу ще до досягнення його максимуму.

Однак чинні наземні детектори, такі як LIGO, мають суттєві обмеження — вони здатні вловлювати сигнали лише від наднових, що вибухають на відстані до 32 600 світлових років, тобто в межах нашої галактики. Враховуючи, що остання така подія була зафіксована Йоганном Кеплером ще в 1604 році, вчені шукають альтернативні методи спостереження, зокрема використання нейтринних детекторів.

Астрономка Джил Гілл пропонує революційне рішення — розміщення гравітаційних детекторів на Місяці. Вона розглядає два перспективні проекти: Lunar Gravitational Wave Antenna з сейсмічними датчиками та Laser Interferometer Lunar Antenna — гігантський інтерферометр з плечима в десятки кілометрів. Такі установки зможуть реєструвати гравітаційну пам’ять від вибухів наднових на відстанях у десятки та сотні мільйонів світлових років.

Команда Річардсона вважає, що їхній метод фільтрації може бути ефективним на відстанях до 10 мільйонів світлових років, особливо у випадках енергійних вибухів наднових із сильним магнітним полем або високою швидкістю обертання. Такі умови значно посилюють амплітуду сигналу.

Дослідження гравітаційної пам’яті має критичне значення для розуміння механізмів вибухів наднових та їхніх наслідків. Вчені сподіваються, що нові методи спостереження допоможуть з’ясувати, які об'єкти утворюються після вибуху — нейтронні зорі чи чорні діри. Це залишається однією з найзагадковіших проблем сучасної астрофізики.