Вчені NASA вперше побачили аналог геліосфери навколо зірки, схожої на Сонце

NASA вперше зафіксувала астросферу — захисну «бульбашку» гарячого газу, яку зоряний вітер формує навколо іншої зорі, схожої на Сонце. Об’єктом спостереження стала зоря HD 61005, відома як «Міль», що розташована за 117 світлових років у сузір’ї Корма.

Астросфера є аналогом геліосфери Сонця, яка захищає нашу систему від міжзоряного середовища. HD 61005 значно молодша — їй близько 100 мільйонів років, тоді як Сонцю приблизно 4,6 мільярда. Це дозволяє дослідникам побачити умови, близькі до раннього етапу еволюції нашої зорі.

Зображення отримали як композит із даних рентгенівської обсерваторії Chan­dra, телескопа Hub­ble та обсерваторії Cer­ro Tolo­lo в Чилі. У центрі видно яскраве рентгенівське джерело, а навколо — світіння, що окреслює астросферу.

На цьому знімку, зробленому телескопом «Чандра», молода зірка, схожа на Сонце, вперше показує свою захисну оболонку, або «астросферу». (Джерело зображення: рентгенівське випромінювання: NASA/CXC/Johns Hop­kins Univ./C.M. Lisse et al.; інфрачервоне випромінювання: NASA/ESA/STIS; оптичне випромінювання: NSF/NoirLab/CTIO/DECaPS2)

HD 61005 має характерний пиловий «хвіст», який нагадує крила — залишки матеріалу після формування зорі, що відкидаються назад під час руху крізь простір. За словами фізика Бреда Сніоса, цей образ нагадує мотиля, якого тягне до полум’я.

Дослідники оцінюють, що зоряні вітри HD 61005 утричі швидші та у 25 разів щільніші за сонячний. Якби ця зоря «замінила» Сонце, її астросфера могла б бути у 10 разів ширшою. Спостереження стали можливими завдяки взаємодії потужного зоряного вітру з щільною ділянкою міжзоряної речовини, що створює рентгенівське випромінювання.

За словами науковців, пошуки астросфер навколо інших зір тривають із 1990‑х років, і відкриття HD 61005 є важливим кроком у розумінні того, як зоряні системи формують власні «щити» від космічного середовища.