Вчені NASA зафіксували, як чорна діра поглинає зірку, схожу на Сонце

Астрономи з Лестерського університету (Англія) зафіксували незвичайний процес у космосі. Зірка, що нагадує Сонце, втрачає масу при кожному зближенні з невеликою, але «ненажерливою» чорною дірою. Автори дослідження вважають, що відкриття являє собою «відсутню ланку» у знаннях про чорні діри, що руйнують зірки, які здатні обертатися.

Увагу вчених привернув яскравий рентгенівський спалах, який виходив із центру сусідньої галактики 2MASX J02301709+2 836 050, що знаходиться приблизно в 500 млн світлових років від Чумацького Шляху. Дослідники виявили джерело випромінювання за допомогою орбітальної обсерваторії Swift — подію назвали Swift J0230. Подальші спостереження показали, що замість очікуваного згасання рентгенівське випромінювання яскраво сяяло протягом 7−10 днів, цей процес повторювався кожні 25 днів.

Подібна поведінка раніше спостерігалася при квазіперіодичних виверженнях та періодичних ядерних перехідних процесах. Обидва види випромінювання відбуваються, коли матеріал зірки поглинається і частково викидається чорною дірою, що наближається до зірки. Регулярність викидів Swift J0230 була між цими двома типами спалахів.

На основі моделювання дослідники дійшли висновку, що спалах Swift J0230 походить від зірки такого ж розміру, як Сонце, що рухається на еліптичній орбіті навколо чорної діри малої маси в центрі галактики 2MASX J02301709+2 836 050. Щоразу, коли орбіта зірки наближається до інтенсивного гравітаційного тяжіння чорної діри, матеріал, еквівалентний масі трьох Земель, виривається з атмосфери зірки і нагрівається під час падіння в чорну діру. Матеріал, нагрітий до 2 000 000°С, випускає безліч рентгенівських променів, які фіксує Swift.

Дослідники зазначили, що це перше спостереження часткового припливного руйнування зірки, подібної до Сонця, під дією гравітації чорної діри. Зазвичай подібні події призводять до швидкого знищення об'єкта, що наблизився.

Нагадаємо — завдяки використанню камери EUI Solar Orbiter у новому режимі роботи, вченим вдалось записати частину сонячної атмосфери в екстремальних ультрафіолетових довжинах хвиль. Досі їх практично неможливо було відобразити. Новий режим роботи став можливим завдяки «злому» камери в останню хвилину. Науковці впевнені, що цей «маневр» вплине на нові інструменти для майбутніх місій з дослідження Сонця.