Вчені назвали точну дату, коли Земля увійде у незворотний кліматичний колапс

Атлантична меридіональна циркуляція може припинити роботу після 2100 року внаслідок кліматичних змін, попереджають дослідники з Нідерландів, Німеччини та Великої Британії. Система океанських течій, у якій ключову роль відіграє Гольфстрім, перебуває на межі колапсу згідно з новим дослідженням, опублікованим в Envi­ron­men­tal Research Let­ters, інформує Dai­ly Mail.

AMOC функціонує як океанський конвеєр, що переносить теплу воду з тропічних регіонів до північної Атлантики. Ця циркуляція забезпечує м’які зими у північно-західній Європі та північно-східних штатах США, а також формує глобальні кліматичні процеси, включаючи розподіл опадів у тропічних зонах. Механізм роботи системи базується на зануренні холодної та солоної води у північних морях, що підтримує безперервний рух течій.

Дослідження використовує комп’ютерні моделі CMIP6, які застосовує Міжурядова група експертів зі зміни клімату. В усіх дев’яти сценаріях з високими викидами парникових газів AMOC повністю припиняє роботу до 2100 року. Сибрен Дрійфгаут з Королівського метеорологічного інституту Нідерландів зазначає, що навіть у проміжних та низьковуглецевих сценаріях ризик колапсу залишається значним.

Моделювання показує, що близько 2050 року припиниться занурення холодної води у північних морях, що підтримує циркуляцію. Протягом наступних 50–100 років це призведе до повного ослаблення та зупинки AMOC. Наслідки торкнуться північно-східних регіонів США, включаючи Нью-Йорк та Бостон, де очікуються суворіші зими та зростання витрат на енергетику. Додатковими ризиками є підвищення рівня моря від Північної Кароліни до Мейну та зміни траєкторій ураганів.

Автори підкреслюють, що поточні моделі не враховують вплив танення гренландських льодовиків, яке збільшує надходження прісної води в океан та пришвидшує ослаблення течій. Стефан Рамсторф з Потсдамського університету зазначає, що критична точка в Північній Атлантиці може настати в найближчі десятиліття. Дослідники наголошують на необхідності швидкого скорочення викидів парникових газів для зниження ризику колапсу океанської циркуляції.