Вчені розгадали таємницю руйнівного землетрусу 70-річної давнини

Міжнародна група сейсмологів у свіжому дослідженні зазначає: у грудні 1954 року північну Каліфорнію сколихнув землетрус магнітудою 6,5 поблизу затоки Гумбольдт. Довгий час його походження залишалося загадкою, адже він не вписувався у звичну картину сейсмічної активності цього регіону. Нове дослідження, опубліковане у журналі Bul­letin of the Seis­mo­log­i­cal Soci­ety of Amer­i­ca, показало, що джерелом став не Горда-плейт, як вважали раніше, а зона субдукції Каскадія — саме та, що здатна породжувати руйнівні мегаземлетруси магнітудою 9, подібні до катастрофічного удару 1700 року.

Сейсмологи під керівництвом Пеггі Геллвеґ з Каліфорнійського університету у Берклі встановили, що епіцентр розташовувався приблизно за 11 км під Фікл-Гілл, на схід від Аркати. У результаті аналізу архівних даних, старих записів із приладів, сучасних моделей та свідчень очевидців вчені дійшли висновку: ймовірно, це був тектонічний поштовх на поверхні субдукційного розлому. Це відкриття ставить нові запитання: чи завжди Каскадія рветься лише у вигляді гігантських землетрусів, чи окремі її сегменти можуть спричиняти менші події?

Регіон так званого потрійного з’єднання Мендосіно, де сходяться Тихоокеанська, Горда та Північноамериканська плити, є найбільш сейсмічно активним у США. Але за інструментальних спостережень подібні поштовхи на інтерфейсі Каскадії фіксувалися надзвичайно рідко. Крім «великого землетрусу» 1700 року, лише подія біля мису Мендосіно 1992 року (магнітуда 7,2) може мати схоже походження.

Дослідження тривало три роки. Команда відновила хід збору та аналізу даних 1950‑х, створила ймовірнісну модель гіпоцентра й уточнила характеристики землетрусу. Важливим джерелом стали спогади очевидців: від газетних вирізок і звітів Геодезичної служби США до розповідей людей, які були дітьми у 1954 році. Вони згадували про хитання землі, перекинуті димоходи, розлиту воду в містах, і навіть нетипові для того часу побутові сцени, які врізалися у пам’ять.

Автори підкреслюють значення збереження наукової пам’яті. Докладні записи про те, як саме збиралися та оброблялися дані, допомогли сучасним дослідникам реконструювати подію сім десятиліть потому. Це нагадування для нинішніх науковців про цінність метаданих, адже в майбутньому вони можуть стати ключем до розкриття нових та давніх сейсмічних загадок.