Чорні діри — одні з найзагадковіших і найенергійніших об'єктів у Всесвіті. Серед новітніх наукових досліджень постає запитання: чи можливо колись використовувати їхню колосальну енергію як джерело живлення для людства? Відповідь, принаймні теоретично, — так, але це вимагатиме неймовірного технологічного прогресу.
У 1969 році лауреат Нобелівської премії Роджер Пенроуз висунув ідею, що енергію можна видобути з обертання чорної діри — зокрема, так званої діри Керра. Ці об'єкти обертаються з майже світловою швидкістю, втягуючи навколишній простір у своє обертання. Явище, яке отримало назву «ефект Лензе-Тіррінга», створює унікальні умови для потенційного добування енергії — шляхом гравітаційного притягування та обертального моменту чорної діри.
Природа вже демонструє, як це працює: у квазарах і мікроквазарах частина речовини з акреційного диска навколо чорної діри не падає в неї, а спрямовується до полюсів і викидається у вигляді релятивістських струменів. Це — чиста енергія обертання, яку об'єкт втрачає з часом. Коли чорна діра припиняє обертатися, вона стає статичною — так званою чорною дірою Шварцшильда.
Фізик Хорхе Піноше, дослідник з Університету педагогічних наук, описує гіпотетичний механізм, за якого частинка, запущена проти обертання чорної діри, відбивається назад зі збільшеною енергією, забираючи частину обертального імпульсу чорної діри. Такий процес можна порівняти з дитиною, яка кидає м’яч у карусель: карусель уповільнюється, а м’яч повертається з більшою швидкістю.
Технічно реалізувати такий сценарій наразі неможливо. Людство поки перебуває на рівні 0.7 за шкалою Кардашова, яка оцінює розвиток цивілізацій за здатністю використовувати енергію. Для ефективного використання мікроквазарів потрібен рівень II, для квазарів — рівень III. Ба більше, найближча відома чорна діра Gaia BH1 знаходиться на відстані 1560 світлових років, а найближча надмасивна — Стрілець A*, аж у центрі Чумацького Шляху на відстані 26 000 світлових років.
Попри фантастичність ідеї, Піноше підкреслює важливість таких концепцій для освіти. Він вважає, що міркування про межі можливого сприяють інтелектуальному розвитку та популяризації науки. У наступних публікаціях, зокрема у журналі The Physics Teacher, Піноше представить спрощене математичне пояснення знаменитої теорії Гокінга про те, що чорні діри випромінюють і зрештою випаровуються. Також він працює над матеріалами про темну енергію, часові машини та інші граничні теми сучасної фізики.
Головна мета, за словами Піноше, — зробити сучасну науку ближчою до широкої аудиторії, стимулюючи цікавість до космосу та фундаментальних законів природи.