Вчені відкрили астероїд, що зародився разом із Сонячною системою

Протягом понад 10 років астрономи намагаються розв’язати загадку навколоземного астероїда Фаетон. Космічне тіло, завширшки приблизно 5 км, підлітає до Сонця ближче, ніж усі інші астроїди, які мають власні імена, а не цифрові позначення.

Коли космічний камінь підлітає на максимально близьку відстань до нашої зірки, у нього з’являється хвіст, такий самий, як у комет. Нещодавно вчені вже представили одну з версій походження цього хвоста, однак автори дослідження, опублікованого у фаховому науковому журналі Nature Astronomy, запропонували нову гіпотезу, інформує Space.

За словами вчених, якби хвіст Фаетона, який формується шляхом викиду матеріалу з його поверхні, складався з льоду і вуглекислого газу, як у комет, то його було б видно навіть далеко від Сонця. А проте, цього не відбувається.

Науковці запропонували нову гіпотезу щодо того, з чого складається астероїд Фаетон. Вона пояснює, чому в каменю з’являється хвіст під час його зближення із Сонцем. Аналіз спостережень за астероїдом показує, що ймовірно він належить до рідкісного класу космічних каменів.

За словами вчених, спектр випромінювання Фаетона відповідає тому, який виявлено у класу астероїдів під назвою вуглецеві хондрити групи CY. Наприклад, відомі астероїди Рюгу і Бенну, зразки породи з яких вже були доставлені на Землю, належать до груп CI та CM відповідно.

Наразі астрономи вважають, що всі три групи астероїдів виникли під час зародження Сонячної системи понад 4 млрд років тому. На цих каменях знайдено ознаки хімічного процесу, в якому вода з'єднується з іншими молекулами з утворенням силікатних і карбонатних речовин. Проте тільки астероїди групи CY показують ознаки висихання і розкладання через нагрівання сонячним випромінюванням. Також ці камені містять багато сульфіду заліза, а це свідчить про їхнє унікальне походження.

Дослідження показало, що астероїд Фаетон належить до рідкісного класу каменів через виявлені в його складі олівін, карбонати, сульфід заліза та оксидні мінерали. Карбонати в астероїді вказують на висихання води, а олівін вказує на процес розкладання шаруватих силікатів під дією високих температур. Науковці вважають, що саме нагрівання астероїда під час його зближення із Сонцем може впливати на мінерали у складі каменю, які випускають газ.

У міру того, як астероїд наближається до Сонця, температура його поверхні може піднятися до 800 градусів Цельсія. Цього, як вважають учені, достатньо для того, щоб карбонати виділяли вуглекислий газ, а шаруваті силікати виділяли водяну пару та сірчаний газ.

Дослідники припускають, що тиск газу, який виділяється під час нагрівання астероїда, може призвести до руйнування породи, і саме таким чином утворюються частинки пилу. Вони відлітають з поверхні астероїда й утворюють його хвіст. Щоправда, з’являється він лише тоді, коли камінь перебуває близько до Сонця.