Вчені висунули революційну гіпотезу про те, що чорні діри насправді можуть бути зірками

Live Science пише: у центральній сингулярності чорної діри, тобто, у точці з надзвичайно щільною матерією, відомі закони фізики перестають працювати. Над цією загадкою вже довгий час мізкують астрофізики зі всього світу. Автори нового дослідження, опублікованого в журналі Physical Review D, пропонують вирішення цієї загадки. Вони припускають, що насправді чорні діри являють собою гіпотетичні об'єкти, відомі як гравітаційні зірки.

Науковці припускають, що чорні діри є гравітаційними зірками й не порушують законів фізики. Гіпотетичні гравітаційні зірки мають з’являтися так само як і чорні діри, тобто під час смерті масивних зірок. Коли у них закінчується енергія для протистояння внутрішній гравітації, то зірки стискаються у неймовірно щільний об'єкт.

Вчені вважають, що гравітаційні зірки не мають точки сингулярності і являють собою сфери з тонкої звичайної матерії, які залишаються стабільними через наявність всередині темної енергії.

Для перевірки своєї гіпотези автори створили моделі взаємодії частинок і випромінювання з цими гіпотетичними об'єктами. За допомогою загальної теорії відносності фізики вивчили, який вигляд можуть мати маси гарячої матерії, що оточують чорні діри, якби ті були гравітаційними зірками. Відомо, що чорні діри викидають частину навколишньої матерії та випромінювання з неї в космос.

Моделювання показало, що викиди чорних дір і гравітаційних зірок дуже схожі, а отже ці гіпотетичні об'єкти не суперечать спостереженням. Також виявилося, що гравітаційна зірка має бути схожа на чорну діру, яка створює видиму тінь навколо себе. А проте, поява цієї тіні пов’язана не з подоланням світлом горизонту подій, а з гравітаційним червоним зсувом, який змушує світло втрачати енергію, коли воно рухається через ділянку з сильною гравітацією.

Тепер свою гіпотезу астрофізики хочуть перевірити за допомогою нових спостережень за космосом. Вчені вважають, що попри схожість між чорними дірами та гравітаційними зірками, існують тонкі відмінності у їхньому випромінюванні, яке можна виявити.