Вчені змоделювали теоретичну межу тривалості людського життя

Дослідники дійшли висновку, що навіть повне викорінення всіх відомих механізмів старіння не зробить людину безсмертною. Фундаментальним обмежувачем тривалості життя можуть бути випадкові мутації ДНК, що неминуче накопичуються в клітинах організму впродовж усього життя.

Щоб оцінити вплив цього чинника, науковці побудували математичну модель накопичення соматичних мутацій — змін ДНК, що виникають у клітинах уже після народження людини. Мета дослідження полягала в тому, щоб зрозуміти, наскільки саме цей процес здатен обмежувати тривалість життя, якщо виключити всі інші причини старіння.

Результати виявилися показовими. Навіть у гіпотетичному світі, де вдалося б повністю перемогти рак, серцево-судинні захворювання, деменцію та інші вікові хвороби, поступове накопичення мутацій усе одно з часом порушувало б роботу клітин і органів. За таким сценарієм медіанна тривалість життя могла б становити від 146 до 194 років.

При цьому самі дослідники застерігають від надто буквального трактування цих цифр. За їхніми словами, йдеться про математичну оцінку, а не про експериментальні дані й тим більше не про прогноз майбутнього чи доказ існування жорсткої біологічної межі.

Окремо вчені дослідили, як різні тканини організму старіють із різною швидкістю. Клітини шкіри та печінки постійно оновлюються, тож довше компенсують накопичені пошкодження. Натомість клітини серця і головного мозку практично не замінюються новими, через що мутації в них накопичуються найінтенсивніше й можуть стати одним із ключових чинників, що обмежують тривалість життя.

Дослідники також наголошують: соматичні мутації є лише одним із багатьох механізмів старіння. Якщо навіть вони теоретично обмежують життя на рівні 150–190 років, то реальна тривалість життя, яка сьогодні значно нижча, визначається цілим комплексом інших біологічних процесів.

Створена модель, на думку її авторів, допоможе краще зрозуміти внесок різних механізмів старіння й у перспективі визначити найбільш перспективні напрями для розробки технологій уповільнення вікових змін організму.