Вчений спростував популярну думку про Місяць

Старший науковий співробітник Норберт Шоргофер з Інституту планетології (США) провів нове дослідження водяного льоду на Місяці. Виявилося, що більшість постійно затінених областей Місяця (PSR), які тривалий час вважалися стародавніми резервуарами водяного льоду, набагато молодші, ніж передбачалося раніше. Результати дослідження опубліковані у журналі Science Advances.

«Це змінює не лише наше розуміння геології Місяця, а й те, де і скільки льоду ми можемо знайти», — пояснив Норберт Шоргофер. Результати дослідження стануть особливо цінними для майбутніх місій, спрямованих на використання місячного льоду як потенційний ресурс життєзабезпечення та виробництва палива.

Одним з елементів нової роботи є її відповідність важливому дослідженню, опублікованому минулого року групою французьких вчених. Попередня робота забезпечила повне розуміння того, як відстань між Землею та Місяцем змінювалася з часом. Шоргхофер зазначив, що, дізнавшись про попереднє дослідження, він відразу ж усвідомив його далекосяжний вплив на пошуки місячного льоду і почав свою роботу.

Є поширена думка, що стародавній Місяць бомбардували комети, що несли воду. Також на ній була вулканічна активність, що призвело до утворення льоду 4.5 млрд років тому. Однак нове дослідження показало, що PSR почали формуватися лише близько 3.4 млрд років тому. «Вода, яку ми знаходимо сьогодні у полярних регіонах, не може бути з перших днів існування Місяця. Наші дані показують, що середній вік PSR становить не більше ніж 1.8 млрд років. На Місяці немає стародавніх резервуарів водяної криги», — пояснив вчений.

Водяна крига на Місяці вже давно вважається найважливішим елементом підтримки життя людини під час тривалого перебування на Місяці і навіть джерелом палива для космічних кораблів. Вважалося, що PSR, завжди закриті від сонячного світла, протягом мільярдів років утримували лід. Ці чорні кишені були основним об'єктом уваги різних дослідницьких місій.

Нагадаємо — науковці планують збудувати гігантський телескоп на Місяці. Суть ідеї полягає у використанні масиву дзеркал, розташованих на дні кратера, наче вони — основне дзеркало телескопа. Для розміщення детекторів гігантського дослідницького пристрою пропонується використовувати підвісні троси, аналогічні тим, що на цей час застосовуються в обсерваторії Аресібо у Пуерто-Рико.