Вперше в історії астрономи зафіксували полярне сяйво на Юпітері

Вчені виявили новий тип плазмових хвиль у полярних районах Юпітера. Дослідники зазначають, що це пов’язано з його потужними аврорами — аналогами земних північного та південного сяйва, але значно інтенсивнішими й невидимими неозброєним оком. Відкриття зробила команда Університету Міннесоти на основі даних апарата NASA Juno, який з 2016 року обертається навколо найбільшої планети Сонячної системи.

Аврори виникають, коли заряджені частинки, керовані магнітним полем, стикаються з атмосферою планети. На Землі це створює знайомі зелені та сині смуги сяйва, а на Юпітері — значно енергійніші спалахи, які можна зафіксувати лише в інфрачервоному чи ультрафіолетовому спектрі. Дані інструмента Waves на Juno дозволили вченим «прослухати» електромагнітні коливання, що виникають у взаємодії плазми та магнітного поля Юпітера.

Дослідження показало: через надзвичайно низьку густину плазми та надсильне магнітне поле хвилі на Юпітері коливаються на незвично низьких частотах. Це формує новий тип хвилі — вона починається як звична альвенівська хвиля, але переходить у так званий «лангмюрів режим», чого раніше не спостерігалося.

Також вчені з’ясували, що на Юпітері заряджені частинки спрямовуються інакше, ніж на Землі. Якщо на нашій планеті аурори формуються у вигляді кілець навколо полюсів, то на Юпітері частинки «вливаються» прямо у полярні області, створюючи концентроване та хаотичне сяйво.

Дослідники припускають, що подібні умови можуть бути типовими для інших гігантів Сонячної системи та масивних екзопланет біля інших зірок, а також для сильно намагнічених зір. Наступні обльоти Juno мають дати нові дані про поведінку плазми у таких екстремальних умовах і допомогти краще зрозуміти, як магнітні поля захищають планети від шкідливого випромінювання. Результати опубліковані 16 липня у журналі Phys­i­cal Review Let­ters.