Астрономи вперше виявили найпоширеніший мінерал Землі у космосі

Космічний телескоп «Джеймс Вебб» виявив ознаки присутності нанокристалічного кварцу (SiO 2) в атмосфері екзопланети WASP-17b, розташованої на відстані 1300 світлових років від Землі. Це перший випадок, коли SiO 2, найпоширеніший мінерал на Землі, знаходять в атмосфері екзопланети і перший випадок, коли на екзопланетах транзитом визначають окремі види хмар.

Обсяги WASP-17b у кілька разів перевищують обсяги Юпітера, при цьому екзопланета у кілька разів менша від газового гіганта за масою. WASP-17b здійснює оборот навколо власної зірки-господаря всього за 3.7 земних дня, що дуже зручно для транзитного методу спостереження. Під час руху світло від зірки проходить через екзопланету. За отриманими спектрами можна судити про її склад, щільність і не тільки.

«Вебб» спостерігав за системою WASP-17b протягом 10 год, зібравши понад 1275 вимірювань яскравості середнього інфрачервоного світла з довжиною хвилі від 5 мкм до 12 мкм, коли планета рухалася диском зірки. Побудувавши графік, дослідники виявили несподівану «випуклість» для хвиль з довжиною 8.6 мкм. Ця особливість не відповідає хмарам, які складалися з силікатів магнію або інших можливих високотемпературних аерозолів. На основі попередніх спостережень вчені очікували побачити саме їх. Єдина модель, яка пояснює спостереження, — наявність на планеті хмар із кварцу.

Дослідники припускають, що знайдений кварц не зметено з ймовірної скелястої поверхні в атмосферу, а походить з цієї атмосфери. Враховуючи тиск і температуру на WASP-17b (близько 1500°С) дослідники не виключають, що нанокристали утворюються у високих шарах атмосфери з газу. Поки що залишається загадкою, з чого він утворюється, як і неясно, скільки таких кварцових хмар ще є на екзопланеті.

Нагадаємо — наприкінці вересня у двох незалежних дослідженнях, проведених за допомогою космічного телескопа «Джеймс Вебб», вчені з’ясували, що відкладення вуглекислого газу, на поверхні супутника Юпітера — Європи, потрапили туди з підлідного океану. Виходить, у цьому басейні стокілометрової глибини багато вуглецю, необхідного для життя.