На супутнику Юпітера знайшли можливі ознаки життя

У двох незалежних дослідженнях, проведених за допомогою космічного телескопа «Джеймс Вебб», вчені з’ясували, що відкладення вуглекислого газу, на поверхні супутника Юпітера — Європи, потрапили туди з підлідного океану. Виходить, у цьому басейні стокілометрової глибини багато вуглецю, необхідного для життя.

Супутник Європа є одним із небагатьох світів у Сонячній системі, де потенційно можуть існувати умови, придатні для відомої нам форми життя. У 2000 році дані, отримані із зонда «Галілео», показали, що під крижаною кіркою супутника Юпітера може знаходитись солоний океан рідкої води. Його глибину вчені оцінили у 100 кілометрів, а загальний обсяг води — вдвічі більший, ніж у всіх океанах Землі. Проте невідомо, чи є в цьому океані хімічні речовини, необхідні розвитку живих організмів.

Вчені давно знаходили сліди замороженого вуглекислого газу на поверхні Європи, але сказати точно, потрапив він туди з космосу, з надр планети чи у результаті взаємодії з магнітосферою Юпітера, фахівці не могли. Тепер за це питання взялись американські дослідники.

Дві групи вчених із Каліфорнійського технологічного інституту та Центру космічних польотів Годдарда провели незалежні один від одного дослідження поверхні Європи на основі даних, отриманих космічним телескопом «Джеймс Вебб». Зокрема фахівці проаналізували знімки, зроблені орбітальною обсерваторією, а також скористалися її приладами, що працюють у ближньому інфрачервоному діапазоні (NirCam, NirSpec).

Дослідники склали карту розподілу вуглекислого газу поверхнею супутника, після чого зіставили її з топографічною картою Європи. Виявилося, що найвища концентрація вуглекислого газу спостерігалася в районі Тара (Tara Regio) шириною 1800 кілометрів — у відносно молодій геологічній області.

І перша, і друга група дослідників прийшли до висновку, що вуглекислий газ на поверхню Європи потрапив саме з океанських глибин. «Цей газ може як перебувати в океані в чистому вигляді, так і виникати на поверхні через розкладання океанічних органічних молекул під дією ультрафіолету або космічних променів», — пояснила планетолог Саманта Трамбо, один з авторів наукової роботи.

Нагадаємо — вчені NASA прагнуть дослідити життя на супутниках Юпітера і Сатурна. Для цього спеціалісти проектують плаваючих роботів, що шукатимуть наявність позаземних організмів там. Одним з необхідних роботів для цієї місії може стати SESAME. Це тип «термомеханічного бурового робота», який може прокладати тунелі крізь товстий крижаний панцир, що в деяких місцях сягає 25 км.