Астрономи виявили унікальну взаємодію зірок та чорних дір, яку вважали неможливою

Астрономи розкрили дивовижну та несподівану астрономічну знахідку. Так, у каталозі Gaia виявлено два чорні діри, які обертаються навколо зірок, схожих на Сонце. Це відкриття стало справжнім науковим проривом, оскільки вважалося, що такі системи неможливі. Нове дослідження пропонує механізм, що дозволяє утворювати такі незвичні системи.

Астрономи з’ясували, що чорні діри, позначені як BH1 та BH2, мають масу майже в десять разів більшу за Сонце.

Це не є чимось надзвичайним для чорних дір, однак, що робить ці системи унікальними, так це те, що кожна з них має супутню зірку, яка за своїми властивостями схожа на Сонце. І ці зірки обертаються на дуже широких орбітах.

Проблема полягає в тому, що зірки типу Сонця зазвичай не переживають перехід свого супутника в чорну діру. Кінець життя гігантських зірок зазвичай є дуже руйнівним: вони або викидають менших супутників з системи, або поглинають їх. Тому обертання маленьких зірок навколо чорних дір не очікується.

Однак нове дослідження пропонує рішення цієї проблеми. Вчені відстежили еволюцію надзвичайно масивних зірок, маса яких не менша за 80 мас Сонця.

Вони виявили, що наприкінці життя ці зірки викидають потужні вітри, які відводять величезні обсяги матеріалу Це не дає зірці роздутися настільки, щоб поглинути свого меншого супутника. Зрештою, зірка вибухає як наднова, залишаючи по собі чорну діру.

Астрономи також проаналізували, як часто така ситуація може траплятися.

Вони знайшли багато випадків, коли зірка типу Сонця з достатньо широкою орбітою могла б пережити перехід свого супутника в чорну діру.

Важливо, щоб потужні вітри від більшої зірки були достатньо сильними, аби обмежити її насильницькі стадії, але не настільки сильними, щоб впливати на меншу зірку. Це відкриття може пояснити існування BH1 та BH2.

Згідно з цими результатами, вчені вважають, що в даних Gaia можуть бути сотні таких систем, які ще не були виявлені.