Науковці відкрили на орбіті Марса загадковий об'єкт, що існував з моменту зародження Сонячної системи

За допомогою спостережень, зроблених Великим Канарським телескопом (GTC), дослідження, проведене під керівництвом Інституту астрономії Канарських островів (IAC) та Мадридського університету Комплутенсе (UCM), підтвердило, що астероїд 2023 FW14, відкритий минулого року, постійно перебуває на орбіті Марса.

Вчені розповіли: Троянські астероїди — невеликі тіла у Сонячній системі, які поділяють орбіту планети, займаючи одну з точок стійкої рівноваги, так званих точок Лагранжа, розташованих на 60º попереду (L4) і 60º позаду (L5) планети. Наразі група астероїдів Троянів, які супроводжують Марс, збільшилася до 17. Результати дослідження опубліковані в журналі Astronomy & Astrophysics.

Хоча більшість марсіанських астероїдів, схоже, супроводжують планету з епохи її формування, 2023 FW14 вийшов на свою троянську траєкторію близько мільйона років тому і може покинути її приблизно через 10 мільйонів років.

«У той час, як орбітальна еволюція 16 раніше відомих „Троянів“ демонструє довгострокову стабільність, орбіта нового супутника не є стабільною», — пояснює Рауль де ла Фуенте Маркос, дослідник кафедри наук про Землю та астрофізики в UCM, який очолював дослідження. — «Існує дві можливості його походження: це може бути фрагмент трояна 1999 UJ7, або ж він міг бути захоплений з популяції близьких до Землі астероїдів, які перетинають орбіту Марса».

Спектр, отриманий за допомогою Великого канарського телескопа (GTCI) в обсерваторії Роке-де-лос-Мучачос на острові Ла-Пальма, дозволив дослідникам визначити хімічний склад 2023 FW14, показавши нові відмінності порівняно з рештою марсіанських троянів.

«Хоча спектр 2023 FW14, отриманий за допомогою GTC, дещо відрізняється від спектра іншого троянця L4 1999 UJ7, обидва вони належать до однієї групи за складом. Це астероїди примітивного типу, на відміну від троянів L5, всі вони кам’янисті та багаті на силікати», — говорить Джулія де Леон, дослідник IAC і співавтор статті.

Збільшення кількості відомих марсіанських троянів дозволяє дослідникам поглибити своє розуміння цих об'єктів, існування яких було вперше передбачено на основі математичних розрахунків. «Вивчення реальних троянів, а не лише тих, що були передбачені математично, дозволяє нам перевірити надійність наших теоретичних моделей», — підсумовує де ла Фуенте Маркос.