Науковці виявили унікальне явище, що доводить можливість існування життя у космосі

У порівнянні з іншими великими місяцями Сатурна, супутник Мімас не рясніє тріщинами і розривами, нагадуючи своїми кратерами наш Місяць. Він мав би нагадувати сухий світ зі скельних порід, втім, вчені здійснили революційне відкриття.

У Мімаса дивна орбіта, ніби в нього всередині щось «хлюпається», або його ядро має незвичайно витягнуту форму. Як показало моделювання, це вказує на наявність прихованого океану. Детальні дані щодо системи Сатурна зібрала автоматична станція «Кассіні» у період з 2004 по 2017 роки. Група вчених із Паризької обсерваторії скористалася цією інформацією, щоб наново оцінити орбітальні параметри Мімаса, який нагадує «Зірку смерті» завдяки величезному ударному кратеру на своїй поверхні.

Згідно з одним із варіантів, Мімас може містити сильно витягнуте ядро, яке змушує його здійснювати коливальні рухи, проходячи орбітою. У другому випадку під його скелястою поверхнею може ховатися глобальний водний світ, потоки якого також викликають зміни в орбітальному русі супутника. Моделювання показало, що існування витягнутого ядра є найменш можливим сценарієм. З урахуванням динаміки орбітального руху Мімаса під впливом гравітації Сатурна та інших його найбільших місяців, орбітальні параметри підозрілого місяця, швидше за все, пояснюються рідким підповерхневим океаном.

Розрахунки показують, що рідкий океан на Мімасі порівняно молодий — йому лише 2−3 млн років. Найімовірніше, незадовго до появи орбіта цього місяця змінилася зі стабільної кругової на витягнуту, що у системі з безліччю місяців вважається нормальним явищем. Гравітація Сатурна стала надавати надра Мімаса уривчастий вплив, і це призвело до гравітаційного розігріву його ядра та внутрішньої структури. Вода почала виділятися в рідкому вигляді і поступово там утворився глобальний підповерхневий океан, який зараз підійшов до поверхні Мімаса на 20−30 км.

Нагадаємо — у січні вчені виявили на Марсі достатньо води, щоб покрити всю поверхню планети океаном завглибшки від 1.5 до 2.7 метри. За повідомленням вчених, товщина крижаного поясу, покритого «кіркою» вулканічного попелу, досягає 3.7 км. Лід не є кристально чистим, він сильно забруднений пилом. Хоча присутність льоду поблизу екватора робить його більш доступним для майбутніх експедицій з людьми, «кірка» завтовшки кілька сотень метрів істотно ускладнить доступ до нього.