Науковці знайшли докази існування другого супутника у Землі

Астрономи з Массачусетського технологічного інституту повідомили, що Земля тимчасово захопила новий мінісупутник — невеликий астероїд під назвою 2024 PT5. Ця космічна подія, виявлена у вересні 2024 року, перетворила 2024 PT5 на другий «місяць» нашої планети, хоча і дуже маленький, розміром всього 11 метрів у діаметрі.

Зазначається, що 29 вересня 2024 року в нашому космічному сусідстві сталося щось незвичайне, адже Земля захопила невеликий астероїд під назвою 2024 PT5, який тимчасово став «мінісупутником» нашої планети, що означає, що, починаючи з 2 листопада 2024 року, Земля має два супутники.

Астроном Річард Бінзел пояснив це рідкісне явище.

«Такі події трапляються частіше, ніж ми думаємо, але ці об'єкти маленькі й важкі для виявлення. Лише нещодавно наші телескопи стали досить потужними, щоб вчасно їх помічати», — стверджує науковець.

Відомо, що у серпні команда астрономів з Мадрида вперше виявила цей астероїд за допомогою телескопа в Південній Африці. Раніше, 7 серпня 2024 року, його також зафіксувала система ATLAS від NASA на Гаваях, що спричинило значний інтерес серед астрономів.

Повідомляється, що час від часу Земля захоплює невеликі астероїди на тимчасову орбіту. Такі мінісупутники, як 2024 PT5, залишаються з нами лише декілька тижнів або місяців, а потім продовжують свій шлях навколо Сонця.

Астероїд 2024 PT5 унікальний своєю появою завдяки сучасним технологіям і інтернету, що зробило його відомим.

«Кожен мінісупутник особливий по-своєму, і 2024 PT5 — не виняток, але він є найновішим відкриттям», — сказав директор Планетарію в Mt. Hood Community College Вільям Блекмор.

Зазначається, що 2024 PT5 має діаметр лише близько 11 метрів, тоді як наш Місяць розтягнувся на 3475 кілометрів, що робить його у понад 300 000 разів більшим за новий мінісупутник. Попри його крихітний розмір, дослідження таких об'єктів допомагає зрозуміти механізми Сонячної системи та підготуватися до потенційних астероїдних загроз.

Астероїд 2024 PT5 належить до групи Арджуна, астероїдів, що рухаються з Землею на схожих орбітах навколо Сонця, таким чином Земля вловила його у своє гравітаційне поле, як скейтбордиста, що мчить по гірці, набираючи швидкість і змінюючи траєкторію.

Такі мінісупутники важко помітити через їхні малі розміри та слабке відбиття світла. Їх знайти можуть лише потужні телескопи з високочутливими детекторами та розумним програмним забезпеченням, як-от система ATLAS, що щоночі сканує небо в пошуках нових об'єктів.

Варто наголосити, що 2024 PT5 не становить загрози для Землі, але його вивчення важливе для розвитку методів відстеження астероїдів, що можуть наблизитися до Землі.

Дослідник Вільям Блекмор уявляє собі майбутні місії, які могли б спрямовувати супутники або зонди до таких об'єктів, а також досліджувати можливості видобутку ресурсів з астероїдів.

Хоча 2024 PT5 залишиться з нами лише кілька тижнів, його присутність пропонує унікальну можливість для вивчення Сонячної системи та підготовки до космічних викликів.

Завдяки розвитку технологій, ми зможемо виявляти більше таких мінісупутників, кожен з яких відкриватиме нові можливості для розуміння нашого космічного оточення.

Раніше, вчені встановили, що на поверхні найбільшого супутника Сатурна — Титана — може бути товстий шар метанового льоду, завтовшки до 9,7 км.

До слова, дослідники виявили, що один з найбільших місяців планети Уран — Міранда — може приховувати підповерхневий океан, що створює потенційну можливість для існування позаземних форм життя.