Вчені назвали ключову причину існування Землі

Universe Today пише: життя на Землі з’явилося завдяки низці щасливих збігів, і ця вдача почалася з появою Місяця. Жодна планета у Сонячній системі не має супутника, якому живі істоти зобов’язані життям.

Вчені розповідають: мільярди років тому, коли тільки почала формуватися Сонячна система, Сонце оточували не планети, а планетезималі - скупчення каміння і льоду, які дали початок планетам. Коли ж Земля почала перетворюватися на планету, в неї врізався планетезималь розміром із Марс. Через це частина нашої планети полетіла у космос у вигляді гарячої речовини. Сліди цієї ударної події втрачені, однак в ядрі Землі є більше важких металів, ніж повинно бути у планети такого розміру. Це означає, що ці елементи потрапили туди з іншого об'єкта.

Коли частина викинутої в космос речовини охолола, вона набула форми сфери й таким чином з’явився Місяць. Аналіз місячних порід показує, що супутник складається з тих самих найважливіших компонентів, що й Земля.

Людству і самій Землі пощастило, що є такий супутник. День у день Місяць не чинить істотного впливу на нашу планету. Його вплив можна помітити щонайменше за появою припливів і відливів. І звичайно ж вночі Місяць забезпечує Землю відбитим від Сонця світлом.

Вчені зазначають: «Якщо у нас не стане Місяця, то Земля буде зовсім іншою. Наша планета обертається навколо своєї осі, але це обертання нахилене щодо руху Землі по орбіті навколо Сонця на 23 з половиною градуси. Через цей нахил існує зміна пір року. Наша планета могла мати будь-яку орієнтацію, яку забажає. Інші планети мають менший і більший нахил осі, а Уран взагалі має просто неймовірний нахил осі, через що здається, що планета лежить відносно площини орбіти.

І немає нічого, що могло б утримувати цей нахил фіксованим протягом космічного часу. Земля зародилася такою, що обертається, однак внутрішній устрій її ядра, мантії та кори, а також постійні гравітаційні впливи Юпітера можуть змусити Землю розгойдуватися, злегка змінюючи її нахил.

Якби нахил осі змінювався, то разом із цим значно змінювалися б і пори року. Замість регулярних, передбачуваних змін рік за роком на планеті були б епохи довгого літа або зими, або щось середнє між ними. Ритм пір року дає імпульс життю, яке має свободу рости й розвиватися, і йому не потрібно адаптуватися до великих кліматичних змін, спричинених зміною нахилу осі".

Місяць діє як потужна гравітаційна противага, що стабілізує рух Землі. Надаючи джерело гравітації, зовнішнє стосовно нашої планети, внутрішня частина Землі може вільно змінювати свою конфігурацію. Місяць підтримує Землю у стабільному стані. Як результат — людство може жити у сприятливому середовищі існування.