Вчені розповіли, що станеться із Землею, якщо у неї будуть космічні кільця, як у Сатурна

IFLScience інформує: науковці розпочали чергову дискусію про те, якою б була Земля, якби у неї були такі ж космічні кільця, як у Сатурна.

За словами астрономів, кільця утворюються з твердих тіл, які підходять занадто близько до планет. Існує діапазон, який називають межею Роша, де приливні сили основного тіла, стають настільки сильними, що руйнують супутник. Щоправда, це залежить від радіуса основного тіла, а також густини планети й супутника.

Якщо взяти, Землю і Місяць, наш супутник може обертатися по орбіті на відстані близько 9500 кілометрів, перш ніж буде знищений. Але якщо ми не хочемо занадто багато кілець для Землі, тоді варто задуматися про знищення крижаного місяця.

Науковці пояснюють: для того, щоби створити крижане кільце, як у Сатурна, знадобиться крижаний місяць зі щільністю Енцелада. Такому тілу потрібно наблизитися до нашої планети на відстань близько 5300 кілометрів, щоби розлетітися на дрібні шматочки.

А проте, у таких кілець є одна проблема. Лід не дуже добре тримається на земній орбіті, тому тіла внутрішньої частини Сонячної системи досить сухі. Можливо, гіпотетично доведеться використовувати каміння, яке не відбиватиме стільки світла, як лід, однак цього буде достатньо, щоб отримати декілька яскравих кілець.

Основна проблема, на думку дослідників полягає у тому, щоби помістити об'єкт на потрібну відстань від Землі. Потім потрібно зачекати поки гравітація зробить свою справу, і з часом з’явиться красиве кільце. Такий метод гарантовано працює як для великих, так і для маленьких тіл. Приміром, кільця є навіть в астероїдів, таких як Харікло, і вони можуть залишатися стабільними протягом 10 млн років.

У питанні стабільності кілець, має велике значення розмір частинок, з яких складаються ці самі кільця. Також мають бути супутники-пастухи — маленькі об'єкти, які допомагають врівноважувати сили. Але навіть у такому випадку, кільця все одно не вічні. Наприклад, кільцям Сатурна може бути всього 400 млн років, що вважається мізерним як для космічних феноменів. Для планети віком 4,5 млрд років, такий термін становить лише 10% її життя.

Кільця планет руйнуються повільно, але постійно. Деякі частинки з кілець просто відлітають у космос, але більша їх частина випадає метеорним дощем над екватором. На Сатурні такий метеорний дощ поступово нагріває певну частину верхніх шарів атмосфери. Таке саме може статися і на Землі. Такий ефект буде доволі стійким, тож потенційно може принести багато проблем із кліматом.